19 березня заступник Голови ВО “Свобода”, народний депутат України Олег Панькевич відвідав українських військових, які тримають лінію оборони в Херсонській області. Націоналіст привіз їм рації, спальні мішки та інші необхідні речі. Поспілкувався з військовими, які сьогодні усвідомлюють покладену на них відповідальність, та мешканцями Херсонщини, які мало не щодня збирають кошти, теплий одяг та продукти для місцевих прикордонників.
– Пане Олеже, з якою метою Ви поїхали в Херсон?
? Як народний депутат я є уповноважений від фракції ВО “Свобода” у Херсонській області і це моя чергова поїздка. Цього разу основною її метою було відвідати наших військових у Чаплинському та Каланчацькому районах, адже відомо, що окрім Криму, окупанти вже ввійшли на територію Херсонської області і там встановили свої блокпости. Відповідно я мав попередню інформацію, що українські військові там офіційно проводять навчання, але фактично вже сформували лінію оборони. Відтак я зібрав певну суму коштів, дізнався, що саме потрібно для них купити, і відвідав їх. Разом із нашими партійцями ми завезли 10 комплекцій рацій, 20 спальних мішків і туристичні килимки. Також розпитали, що ще їм треба, і побачили реальну тамтешню ситуацію. Мені було дуже цікаво побувати на кордоні і переконатися, що ми маємо надійний захист.
? Які настрої на Херсонщині серед військових?
? За той місяць, коли я тут був востаннє, Херсонщина дуже змінилася. Тепер на багатьох рекламних щитах, так званих біл-бордах, замість попередньої інформації про Партію регіонів та інших політиків, які на них красувалися, рясніють дуже гарні гасла. Наприклад, гасло “Україна – єдина” на тлі синьо-жовтого прапора. Або ще одне: маленька дівчинка в національному строї пише гасло: “Моя мама – українка”. Це вражає. Переїжджаючи через Дніпро на виїзді з Херсона по обидва боки на мості можна побачити синьо-жовті стрічки – їх прив’язали учасники акції “Єднання через Дніпро”, яку перед тим проводили мешканці Херсонщини, зокрема і наші партійці.
Люди вже зрозуміли, що вони захищають свою батьківщину, що є Україна, яку вони мають берегти. Одразу за Херсоном поряд з постом ДАІ блокпост – місцева громада зорганізувалася і допомагає міліції чергувати, унеможливлюючи таким чином імовірність незаконний дії і провокацій. Бачимо позитивні речі – співпрацю громадськості і міліціонерів, які теж стоять з національними прапорцями і очевидно, що зараз не думають про хабарі, а просто виконують свою роботу. Принаймні, в мене склалося таке враження.
? А в людей є відчуття тривоги? Чи вони очікують висадки окупантів?
? Ті мешканці Херсонщини, з якими я зустрічався, кажуть, що навіть не сподівалися нападу зі сходу і реальної загрози війни. Вони з одного боку дивуються, а з іншого відчувається, що в їхній свідомості відбулася певна революція. І це можна назвати позитивом. Це те, що ми – свободівці –зрозуміли ще 1991 року, коли у першій програмі “Свободи” писали, що Росія – не наш стратегічний партнер, а реальна загроза, яка була від сходу завжди, і тепер себе активно проявила. Мешканці козацького краю зараз теж відродилися. Це відчувалося і на вічі, що відбулося в будень наприкінці робочого дня і на яке прийшло кілька сотень людей. Виявляється, херсонці сюди приходять щодня із антипутінськими гаслами, і збирають кошти, які одразу везуть своїм військовим.
Змінилася також і головна площа Херсону. Місяць тому, виступаючи тут перед громадою, я говорив, що прийде час, коли отого бронзового Леніна на цій площі не буде – і от його там вже немає. А серед численних написів на постаменті виділяється один – “Небесна сотня”. Зрозуміло, що херсонці хочуть, аби ця площа стала символом іншого життя. Зараз немає злочинної системи Януковича, але є інша загроза, і люди об’єднуються, аби захистити себе від неї. Але найглибші враження в мене були після спілкування з військовими, яких ми відвідали. В них дуже високий патріотичний дух, і це не голослів’я. Сьогодні у тих частинах перебувають військові родом з різних регіонів України, і вчилися вони в різних навчальних закладах, і не лише українських, але всі готові захищати свою землю. Ким би не був військовий – чи прикордонником, чи танкістом, чи десантником – кожен з них налаштований рішуче.
Один із командирів показав нам на своєму телефоні фотографію, яку йому принесли з сусіднього села: дитячий малюнок, на якому зображені військові, із підписом: “Ми дякуємо вам за те, що ви є”. Знаєте, військові зазвичай мало говорять, але в ту мить відчувалося, що фотографія того малюнка для нього є дуже дорогою. Отака там атмосфера. Враження, що в тому негативі, у тій тривозі, у тій складній ситуацій ми досягнули головного, – єднання української армії та українського народу. Якщо те єднання триватиме, то звичайно, що той народ буде непереможний, попри сьогоднішні труднощі.
– У ЗМІ часто поширюють інформацію про те, що нашим військовим бракує навіть найнеобхіднішого – продуктів. Це правда?
? Знаєте, мене запросили на обід, і я мав приємність скуштувати військової каші. Тому можу запевнити: з продуктами проблем немає, у військових повні намети харчів, які їм постачають навіть місцеві мешканці. Натомість відчувається потреба у військовому спорядженні: двадцятирічне руйнування армії зараз дається взнаки, як ніколи. Бракує військових наметів, приладів нічного бачення, біноклів, рацій, які зараз дуже потрібні, адже мобільні телефони просто глушать. Не встигли закупити військовим і достатньо спальних мішків, адже серед них є частина нових контрактників, які ніколи не були в таких польових умовах, а через оголошену тривогу їм довелося їхати так, як є. Місцеві підприємці привезли їм взуття. Є повідомлення, що на лінії командування вже зробили запити щодо розмірів черевиків, одягу, тощо. Я сподіваюся, що це є наслідком нашого голосування у Верховній Раді і того, що ми передбачили значну суму коштів для війська. Звичайно, є певні бюрократичні перепони, але зараз ми всі маємо зрозуміти, що армія нам дуже потрібна.
– Чи є зараз прояви сепаратизму на Херсонщині? ? Я думаю, що говорити про сепаратизм і на Херсонщині, і в інших регіонах України не потрібно, оскільки немає ґрунту для сепаратизму, про це свідчать всі соціологічні дослідження. Сьогодні є не сепаратизм, а намагання агресора – Російської Федерації ? через відповідні інструментарії та агентуру впливу дестабілізувати ситуацію, і вони це роблять як у південних, так і у східних регіонах. Кілька днів тому з’явилася інформація від виконувача обов’язків міського голови Херсона, що є група депутатів у міській і в обласній раді, які можуть скликати сесію і робити відповідні звернення до Російської Федерації про приєднання. Мене тривожить те, що фактично паралельно були сигнали від Аксьонова з Криму про те, що треба допомагати нашим південним областям. Всі розуміють, що означає з їхніх вуст слово “допомагати”. А також були коментарі від політиків про те, що Україна заважає Придністров’ю. Це така собі інформаційна підготовка для агресії у південному напрямку. Крім того, нещодавно виконувач обов’язків міського голови Херсона на прес-конференції повідомив громадськість про відеоролик, який поширює ФСБ Росії з метою дестабілізувати наших військових. У цьому сюжеті українських прикордонників закликають “не бути гарматним м’ясом для поганої української влади”, адже на українсько-російських кордонах вже зібралося кілька тисяч російських військовиків. Відповідно реагуючи на таку інформацію, я написав депутатське звернення до голови СБУ з проханням зупинити можливі сепаратистські кроки, відшукати і покарати відповідно до закону усіх причетних до поширення цього повідомлення.
Нещодавно, до речі, відбувся так званий сепаратистський захід на Херсонщині – схожі акції проводили паралельно у Дніпропетровську, Донецьку, Запоріжжі і в Харкові. На головну площу прийшло кілька сотень молодчиків з російськими прапорами, але вже через годину на площу прийшло в десять разів більше людей, які вирішили відреагувати на цю провокацію. Тобто коли сепаратистів, які приїхали з іншої області, було 300 осіб, то 4 тисячі мешканців Херсону готові були дати їм відсіч. І це надзвичайно важливо, адже провокатори думали, що їх будуть зустрічати, як визволителів – з хлібом, з квітами, що люди клюнуть на їхню пропутінську пропаганду, сценарій якої втілили в Криму. Тому за Херсон я особисто спокійний. Козацький дух, який там сьогодні відродився, буквально витає в повітрі…
Газета ВО “Свобода”
