У моїй рідній 10-й гірсько-штурмовій бригади, яка щойно вийшла на позиції – гірка втрата. Загинув Олексій Капустян.
Про це Голосу українською повідомив Гліб Бабіч.
У чесному прямому бою. Відповідаючи на пряму агресію тих, з ким нас намагаються “помирити”. Йому було 26 років. Чудовий хлопець. Справжній боєць. Таких називають ідейними.
Світлий і веселий.
26 – це небагато. І це – дуже багато. Коли п’ята частина життя – на війні. Коли побачив всю його люту сторону. А решту – не встиг.
Доньці-три. Тепер залишаться фотографії. І дитячі спогади. Папа – світлий лицар. Ким він, власне, і був.
У таких людей не можна питати – “навіщо?” І “за що воюєш”. Вони знають. І сильно дивуються, що цього не знає той, хто запитує. І для, хто ллють фальшиві сльози, волають про “мир будь-якою ціною”, і заламують руки запитуючи “за що гинуть наші хлопчики?” – існує проста відповідь.
Коли гине хтось із нас – це означає, що не загинув хтось із вас.
Дякую тобі, брат. Ти зробив все що міг. І більш, ніж багато інших. На аватарці твоєї сторінки написано – “Я повернуся”. Ти повернувся. Просто не всі зрозуміють, що це означає.
А на сторінці Бригади про тебе скажуть тільки в день похорону. Тому, що є залізне правило – до цього дня ти в строю. А в Бригаді- назавжди.
Співчуття родині і близьким. А тобі – легкого польоту. Небесні війська зустрічають ще одного бойового янгола. Ще зустрінемось.
29 листопада, дзвін на меморіалі в ППД буде бити кожний рік. Щоб пам’ятали. Всі.
