Дивлюся на ці напівпорожні КамАЗи і розумію – все це я десь уже бачив.
А саме – 2000 року, коли працював губернатором Закарпаття і братній російський народ вирішив допомогти нам після повені. Щоправда, тоді було лише 30 машин, а не 280.
Але це ще не все. Коли санітарна служба уважно перевірила усе це добро, виявилося, що консерви не те, що прострочені, а пережили перестройку і щонайменше двох останніх Генсеків СРСР.
Я, звичайно, подякував російським братам за надану “допомогу”, але тут же заробив собі головний біль – мало того, що повінь, так мав ще й клопіт, куди усе це добро утилізувати. Бо ним і собаку не нагодуєш.