В Україні 3 роки після декомунізації. Леніни і всілякі Енгельси з Косіорами в назвах наших вулиць – це був плювок в обличчя, тим більше після Майдану. Окупантам, вбивцям наших предків які роками будували пам’ятники на центральних площах незалежної України. Особливо було неприємно, коли деякі казали, що «це наша історія!». Про це у своєму блозі пише український блогер з ніком Джон Сміт.
За його словами, Гітлер теж наша історія і Ярема Вишневецький, і Сталін. Потрібно всім поставити пам ” ятника – це ж теж наша історія. Насправді ж, історія – це коли Ленін залишився в підручниках, і ми про нього пишемо, що це був чоловік, який посприяв тому, щоб було вбито мільйони людей, а коли казати про пам’ятник, то це вже не історія, а увічнення, ідеологія, поклоніння. Причому на це приниження українці 20 років йшли добровільно, просто із-за ліні, жадібності витратити копійки на зміну тих табличок, відсутність принципів, або страх ці принципи проявити.
Блогер зазначає, що тоді, коли почався Майдан і коли він переміг, було головним щоб прибрали деспотів і їх поплічників. Це було для мене найголовніше реформи і антикорупції. Тому що країна реформована і корумпована – це все одно рідна Україна, а Україна, яка шанує своїх убивць, це взагалі не Україна, це Малоросія.
