Старозавітню Пасху святкували на честь виходу ізраїльтян з єгипетської неволі. Саме слово “Пасха”, “Песах” означає “вихід”.
І насправді в описі шляху ізраїльського народу з Єгипту до землі обітованої є дуже багато цікавих символів, які можуть допомогти нам, сучасним людям, розпізнати власне, особисте рабство, та шлях виходу з нього до чогось кращого.
Як вважають богослови, перша “Пасха” у Старому Завіті є ще в розповіді про першу людину. Цікаво, що Бог створив Адама поза Едемським садом, а тоді привів всередину, у щось краще. Це і є та перша Пасха.
Бог завжди хоче перевести людину до чогось кращого. І він постійно це робить.
Та повернімося до ізраїльтян. Якщо пригадуєте, у Єгипет вони потрапили завдяки Йосифу, що, будучи проданим у рабство рідними братами, за якийсь час зайняв у Єгипті дуже почесне становище і, пробачивши свою сім’ю, запросив її та майбутніх нащадків сюди на постійно.
Раптове рабство
Довший час протягом століть ізраїльтянам було дуже добре жити в Єгипті. Вони сподівались, що все має бути тільки краще і краще. Їхні перспективи були зруйновані одним фактом: постав у Єгипті ний цар, який не знав Йосифа. Цією обставиною поділяється їхнє життя на до і після. Після вони стали звичайними рабами.
80% всієї Тори – це розповідь про те, як Ізраїль із цього рабства виходив.
Про що це свідчить? Людина дуже просто потрапляє в залежність. Це часто не залежить від неї або траплятися через легковажність. Але вихід може бути довгим і непростим.
Людина дуже просто потрапляє в залежність. Але вихід може бути довгим і непростим.
Як запевняють душпастирі, людина часто може потрапити в залежність навіть у момент свого найбільшого успіху і достатку.
І що робити, коли людина усвідомлює, що її життя йде кудись не туди? Потрібно взивати до Бога, як це робили ізраїльтяни, і Бог почує.
Коли є рішення
Цей вихід був неможливий без Божого проводу. Бог вирішив допомогти, “бо крик ізрайлітянам дійшов до мене”.
Визволення з рабства неможливе без Божої участі. І велика помилка людини – покладатися тільки на свої сили.
Важливо також згадати, що першим опором цьому визволенню став сам Мойсей. Коли він вже почув волю Божу щодо свого народу, він завагався. Мойсей не вмів переконливо говорити і тому не наважувався відразу вирушити до фараона на розмову. Мойсей не міг до кінця збагнути, що він є тільки інструментом, а все робить Господь.
Мойсей все ж зрозумів, що готовий діяти. Тоді Господь втручається ще активніше – згадайте кари, які Він наслав на Єгипет, чуда, які Мойсей робив перед фараоном та його чаклунами. І також у цьому процесі народ повірив, що Мойсей є їхнім провідником. Залишився останній крок: встати і вийти. І саме людям важливо самим вирішити, коли вони готові пуститись у довгу дорогу, що виводить із залежності.
Коли нам сприяють всі обставини і Господь – останнє слово за нами.
Важливим фактом також є жертвоприношення. Бог детально розповів своєму народові, як ті мають принести в жертву ягня і потім його кров’ю позначити свої домівки, щоб Ангел смерті їх оминув. Це “зразкове” ягня мало бути відібране зі стада і три дні має бути в домі. Для чого? Одна з причин – діти за цей час могли знайти в ньому ваду: чи не хворе, чи не має шрамів. Але є дещо важливіше: діти також за ці 3 дні встигають полюбити це ягня і плачуть, коли його ведуть на заріз.
Щоб вийти з рабства – потрібно чимсь пожертвувати
Фараон
Фараон уособлює сатану, який робить все, щоб людина не вийшла із залежності.
В ніч Пасхи сини Якова вийшли з єгипетської неволі. Перша маленька перемога дає присмак великої перемоги, яка буде нескоро. Бо сатана, як і фараон, є багатоходовим гравцем. Він змінює свою думку: то наче вже відпускає ізраїльський народ, то знову йде його повертати в рабство.
Фараон каже: встаньте, покиньте мою країну, ідіть служити своєму Богові. Але він передумує, бо вважає, що зробив помилку. Бо хто тепер буде його рабами?
Тепер ізраїльтяни оточені з обох сторін: війська фараона і море. Затиснені між минулим – фараоном і майбутнім – морем. Назад не можуть вернутися, і майбутнє не таке райдужне. Для ізраїльтян, які ніколи не мали свого флоту і пам’ятали про потоп, водна стихія – небезпечна, страшна.
Контраст між малою перемогою і теперішньою ситуацією викликає розпач. Але Бог каже Мойсеєві: нехай народ продовжує похід!
Те, що сталося потім, є великим Божим втручанням: море розступилося, ізрайлітяни його перейшли, а за ними хвилі зімкнулися. Та це ще був тільки початок їхнього визволення: дороги довжиною кількасот кілометрів і тривалістю 40 років.
***
Занотовано на реколекціях для працівників Патріаршої Курії та УГКЦ та Патріаршого дому. Реколектант – отець Петро Іськів, докторант кафедри біблійного богослов’я Папського Григоріанського університету, керівник Відділу комісій Патріаршої Курії у Львові.
Ілюстрація: wall.alphacoders
