Життя

Травна система — дзеркало характеру і пережитих стресів

Пищеварительная система — зеркало характера и пережитых стрессовНа перше місце серед причин захворювань травного тракту виходить психоемоційний фактор.

 

Сьогодні доведено, що хвороби травного тракту відбуваються не тільки із-за неправильного харчування, а внаслідок пережитих стресів, напруженого ритму життя і т. п. І за кожним діагнозом — своя історія, а отже, і індивідуалізоване лікування. Про це Лариса Гуцол, кандидат медичних наук, лікар-гомеопат.

Зараз фахівців турбує не тільки зростання кількості захворювань травного тракту серед дорослих і дітей, але і дивна особливість: якщо раніше гастрити і виразки загострювалися посезонно, то сьогодні ці хвороби можуть нагадувати про себе цілий рік.

Пояснень тому кілька, і одна з них — на перше місце серед причин захворювань травного тракту виходить психоемоційний фактор, який вносить розлад у роботу нервової та ендокринної систем.

При чому тут ендокринна система? Справа в тому, що травний канал є, в тому числі, і потужним ендокринним «механізмом», який виробляє безліч специфічних гормонів. Наприклад, гастрин, мотилин, глюкагон, соматостатин, секретин, холецистокінін та інші. Деякі з них тісно пов’язані з центральною нервовою системою, тобто, простежується нейрогуморальна регуляція процесів травлення.

ХТО КОГО НЕ РОЗУМІЄ

Дуже часто пацієнти скаржаться на те, що їх турбують абдомінальні болі та інші функціональні порушення травного тракту, альо при клінічному обстеженні у них не знаходять нічого «особливого».

Хворий страждає, а лікар розведення руками або призначає ліки, які чомусь не допомагають. Навряд чи звичайний лікар стані «докопуватися» до психологічних причин такого стану або звертати на нього особливу увагу.

А адже саме психоемоційний походження збоїв у роботі цих органів і домінує. Тому й конституціональні гомеопатичні засоби у таких випадках виявляються ефективніше традиційних препаратів.

Пам’ять пам’ятаю приклад з власної практики, вразив навіть мене. Пацієнтка кілька років лікувалася у гастроентеролога, але це не допомогло їй позбавитися від болю в шлунку і в області жовчного міхура. Вона говорила своєму лікарю про те, що біль з’єднання являється «від нервів» (чоловік пиячить і, як вона казала, «виїдає їй печінка»), але почула у відповідь: «Не вчіть мене лікувати, а якщо у вас нерві — звертайтеся до психіатра».

Плачучи, вона розповідала мені про своїх терзаннях, і я вирішила дати їй гомеопатичний препарат вже під час прийому. Через кілька хвилин жінка вигукнула: «Що це ви мені дали?». Я подумала, що їй стало погано, але виявилося, що біль, що мучив її, раптом пройшла. Тобто, препарат відразу потрапив в ціль: «нервовий» шлунок відреагував на нього так, як і повинно бути.

Здавалося б, відповідь про причини цієї хвороби пацієнтки лежав на поверхні, але традиційна медицина завзято на екранах ігнорує. Ті, що чує і читає» зі слів пацієнта гомеопат, і є ключем, що відкриває цю відповідь.

Класична медицина йде іншим шляхом, максимум — може порадити хворов не хвилюватися, але це не завжди йому вдається, особливо якщо життєві обставини продовжують заганяти його в глухій кут.

Гомеопатія в силах допомогти організму правильно реагувати на стрес (а то і не реагувати на нього взагалі). Тім більше, що психоемоційна травма може критися набагато глибше — і в душі пацієнта, і у часі.

Одна з моїх студенток — худорлява бліда дівчинка, постійно скаржилася на біль в животі, нудоту і відсутність апетиту. З-за постійних проносів вона пропускала лекції в медуніверситеті або часто виходила з аудиторії. Коли я спробувала поговорити з нею і поцікавилася сімейними обставинами, вона відповіла, що в сім’ї панує спокійна атмосфера.

І коли я попросила пригадати дитинство, дівчина раптом заплакала. Виявляється, коли їй було 3 рочки, батько пішов з сім’ї. Дівчинка дуже переживала і постійно його чекала. Коли їй виповнилося 5 років, батько вирішив повернутися і сказавши, що прийде в найближчі вихідні назавжди. Дівчинка одягла свою найкращу сукню, зав’язала улюблені ба і цілий день, тремтячи, чекала тата: а раптом він не повернеться і вони назавжди залишаться з мамою одні? Батько чомусь довго не було, може, просто збирав речі, але дівчинка малювала собі жахливі картини. Коли тато повернувся, її радості не було меж.

З цих пір родина жила спокійно, але дівчинка почала хворіти, їй ставили різні діагнози, лікувати амбулаторно і в стаціонарі, альо хвороби травного тракту не відступали, хоча і протікали «мляво». Стан різко погіршився після того, як її покинув коханий хлопець.

Через місяць лікування гомеопатичними препаратами у неї вже не було скарг на травний тракт. Хоча лікування ми продовжили і надалі.

Ці приклади — лише підтвердження теорії про психосоматичного походження хвороб травного тракту. Гомеопатія засновує свій підхід до лікування хворих саме на цьому аспекті вісь вже більше 200 років. Здається, починають розуміти це і в сучасному світі, але чисто теоретично: в практику класичної медицини це поки не вносити ніяких коректив.

Тому, наприклад, хвороби печінки, які часто виникають з-за побічної дії фармпрепаратів, знову лікують засобами хімічного походження, викликаючи ще більше навантаження на орган і створюючи замкнуте коло.

А враховує медична статистика, скільки пацієнтів з хворобами кишечника (і не тільки з синдромом роздратованого кишечника) мають неврози та інші психосоматичні розлади? Та зовсім, тому і лікують їх за класичною схемою!

Альо навіть звичайні запори часто мають психогенній або неврогенное походження (у зв’язку із змінами функції вегетативної нервової системи). Гомеопат це неодмінно врахує. Зрештою, такий підхід підказує звичайна логіка.

Напевно, кожен з вас мав неприємний досвід «ведмежою хвороби» в якихось екстремальних ситуаціях, принаймні, «синдром роздратованого кишечника» — сьогодні дуже популярний діагноз, який встановлюють методом виключення інших хвороб. А його традиційне лікування — настільки ж клопітно і малоефективно. Хоча досвідчений класичний лікар неодмінно порадить хворов з таким діагнозом звернути до психотерапевта або до гомеопата. І буде правий. Гомеопатичне лікування цієї недуги (точніше, стану) дуже ефективно.

ЯК «ПЕРЕВАРИТИ» БІДУ

У народі часто кажуть: «я це не переварю», «дістали до самої печінки», «мене нудити від неї», «я проковтнув образу». Підсвідомо ми вказуємо на тісний взаємозв’зв’язок наших емоцій і реакцій на них з боку травного тракту.

Свого часу німецький філософ Йоган Хайнрот, який першим увів термін «психосоматика», в одній зі своїх книг писав, що якщо б наші органи черевної порожнини могли розповісти історію своїх страждань, ми з подивом дізналися б, з якою силою душа може разрушиь тіло. Так, часто ми самі собі стаємо ворогами — з-за «поганого» характеру, невміння покладатися на волю Творця, образи на оточуючих, надмірних амбіцій і т. п.

Представники психосоматичної медицини считают, що травний тракт вкрай чутливий до психологічних конфліктів, так як це заклалося в нашій підсвідомості: всі ми були дітьми, а відчуття ситості і захищеності у дитини нерозривно. Якщо руйнується впевненість у тому, що тебе люблять, що тобі комфортно, — це б ‘ є по «суміжної» ланцюжку травлення.

Дуже велику роль відіграє і характер людини. Зокрема, вважається, що виразка шлунка — це розплата ідеальних виконавців і людей з високим почуттям обов’язку, які відрізняються підвищеною тривожністю, вразливістю, сором’язливістю, деякою невпевненістю в собі і надмірною вимогливістю до себе. Вони намагаються звалити на себе більше, ніж реально можуть витримати. Це призводить до стану безперервної напруги, що може спричинити спазми гладких м язів і судин органів травлення, погіршення їх кровопостачання, ішемію і, як наслідок, — виникнення виразки шлунка.

А вісь виразка дванадцятипалої кишки — це наслідок конфлікту між бажанням людини відчувати турботу, опіку та одночасно бути ні від кого не залежним. Тому ця недуги більше вражає чоловіків, які страждають від дефіциту тепла в дитинстві і еволюційної спраги свободи в зрілому віці, або «ділових» жінок, які просто змушені бути лідерами, а за своєю природою тягнуться «під чиєсь крило».

Хвороби кишечника — ще більш психозависимы. На цьому рівні зазвичай реалізуються сімейні та родові конфлікти. Ще стародавні греки вбачали зв’язок між сумом і таборували «згущення жовчі», адже не дарма слово «меланхолія» в перекладі з волоського означає «чорна жовч».

Песимістичний погляд на життя — шлях до захворювань жовчних шляхів. Накопичення негативних емоцій може виявитися утворенням жовчних каменів. А вісь в китайській та індійській медицині хвору печінку вважали місцем скупчення стримуваного гніву.

Гастрит зазвичай виникає у людей, невпевнених у своєму майбутньому або, навпаки, впевнених в тому, що нічого доброго попереду не чекає.

Психосоматичної причиною виникнення печії вважається страх або агресія, «загнані» всередину, коли обставини або оточують хворого люди насправді не влаштовують його, але він намагається переконати себе в тому, що все прекрасно.

Зрештою, цей перелік можна продовжити і винести з нього хороші уроки для профілактики згаданих недугу. У цьому також може допомогти профілактичне гомеопатичне лікування, підібране суто індивідуально. Альо якщо вже вразила хвороба, головне — її пролікувати.

ПЕРША СКРИПКА

Недарма кажуть: якщо не можеш змінити обставини, зміни ставлення до них. Альо як змінити характер, який і диктує годиною неправильне ставлення до життя?

Гомеопат не буде «ламати» вашу сутність, він підбере до неї ключі, визначивши так звань конституційний препарат. Саме це ліки стані вашим порятунком «від ста хвороб». В гомеопатії це — не рідкість, а правило. Тому що причина багатьох недуг людини може бути єдиною.

Підбір гомеопатичних препаратів здійснюється з урахуванням історії життя пацієнта, його психічних та фізичних особливостей, поведінки, а також особливих симптомів захворювання, «вырисовывающих» індивідуальну картину.

Приміром, якщо терапевт запитає вас, де болить і як сильно, то гомеопат неодмінно поцікавиться найдрібнішими подробицями. Тому що на кожен портрет болі в гомеопатії — окреме ліки. Наприклад, біль може посилюватися на холоді або в теплі, або хворий на неї реагує роздратуванням або плаксивість; важливо і ті, в який час ця біль виникає, коли стихає, куди «віддає» і яку «площа» займає — подібних нюансів у питальнику гомеопата дуже багато. І вони є тією першою скрипкою, яка визначає тактику лікування.

Головне завдання гомеопатії — активізувати сили організму на боротьбу з хворобою.

Як приклад — у мене є кілька пацієнтів літнього віку, які страждають хронічним вірусним гепатитом С. Оскільки у них багато супутніх захворювань, які є протипоказаннями для традиційної противірусної терапії (не витримає серце або інші системи), доводиться призначати їм гомеопатичні однокомпонентні препарати, підібрані індивідуально — вони значно зменшують процес руйнування печінки, стримують прогресування хвороби, покращують якість життя хворих.

Наведене порівняння зі скрипкою не випадково, так як гомеопатія — це не просто метод лікування, це мистецтво пізнання організму, його слабких і сильних позицій, мистецтво встановлення гармонії, що забезпечує здоров’я.

Матеріали носять ознайомлювальний характер. Пам ” ятайте, самолікування небезпечно для життя, за консультацією з приводу застосування будь-яких лікарських препаратів і методів лікування, звертайтеся до лікаря.

Читайте нас : наш канал в GoogleNews та Facebook сторінка - Новини України

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

fourteen + 10 =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.