Токсичний чоловік: ПОМЕРТИ АБО ПІТИ

Годі себе обманювати. Ви не зможете жити в протигазі все життя – не дихати, не радіти, не бути коханою і прийнятою, такою, що цінується і підтримується.

До мене на консультацію прийшла дівчина. Вона сказала, що їй потрібна оцінка ситуації, і відразу попросила не вважати її божевільною. Вона була в розпачі і не розуміла, як їй поводитися.

Проблема була не з нею. Біда трапилася з її сестрою.

Сестра Віра, була громадянкою іншої країни – як, втім, і моя клієнтка. Закінчила з червоним дипломом медичний університет, пройшла кілька зарубіжних стажувань. Часу на хлопців не було, і коли в 25 вона відкрила очі і подивилася навколо, нікого не побачила. Рік, два – вона працювала, працювала, працювала… І тут з’явився ВІН. Без освіти (шукав собі), тимчасово без роботи (роблю свій бізнес), 36-річний ніколи раніше не одружений чоловік. Він швидко познайомився з батьками, зробив пропозицію і ще одну пропозицію – переїхати в Білорусь. У нас, мовляв, і країна прекрасна, і життя спокійне.

Батьки були щасливі. Швидко зіграли весілля. Швидко купили квартиру в столиці – зять адже душевна людина. Все, звичайно, оформляли на зятя – адже донька тільки планувала робити вид на проживання. Потім купили приміщення під бізнес. Потім відкрили там медичний центр і купили все обладнання…

Щасливі молоді жили далеко, по телефону і Скайпу часто передзвонювалися, але буквально на хвилинку. Було ясно, що у молодої дружини немає ні хвилини вільного часу: організація роботи центру, наймання персоналу, і сама не виходила навіть в туалет під час прийому. Чоловік став директором центру. Незабаром Віра розказала про вагітність – але вона працювала до останнього дня. Коли з’явилася дитина, батьки примчали на допомогу. Вони були вражені, що молода мати, виписавшись з пологового будинку, вже на наступний день пішла на роботу. З дитиною залишалася няня. Прийшовши з роботи, Віра прибирала, готувала і робила все, як годиться. Вночі неспокійний дитина не спала – а вранці Віра знову і знову стійко йшла на роботу, повідомляючи батьків «Не турбуйтеся, у мене ВСЕ ДОБРЕ».

Через рік вона подзвонила сестрі і попросила приїхати. Віра зустрілася з нею таємно, пішовши з роботи на півгодини, і сказала – я так більше не можу… Я не знаю, що відбувається – але мені погано поруч з ним. Я як в клітці.. Я себе втратила… Сестра спробувала заспокоїти і говорила все, що належить у цих випадках – помиріться, все буде добре… Але Віра сказала одну фразу: «ТИ не розумієш… Він страшний чоловік…»

Сестра поїхала, а Віра через місяць подзвонила і сказала, що знову завагітніла… І ось зараз – емоційно, розмахуючи руками, розповідала сестра – вона народила другого, продовжує працювати і перетворилася на зомбі.

Я все ще не розуміла, у чому жах ситуації, про що і запитала у клієнтки.

І тут вона почала плакати. «Ви не розумієте, — говорила вона, — Віру як підмінили»

І розповіла, що Віра, прекрасний водій, приїхавши в Мінськ, жодного разу не сіла за кермо – чоловік забрав машину і каже: я про тебе дбаю. Їздить він на ній, зрозуміло, сам.

Віра не знає міста – вона просто НІ РАЗУ не була ні в кіно, ні в кафе, ні в театрі, ні в Ботанічному саду. Вона тільки працює.

Віра не знає, де знаходяться магазини – за три роки вона не купила ні трусів, ні колготок. Раніше велика модниця, вона просто перетворилася на тінь. При зростанні вище 170 вона важать 47 кілограмів. Одяг на ній висить, але на роботі вона в халаті, з дітьми гуляє няня…

Коли батьки, в черговий раз приїхавши, побачили, що коїться з їхньою дочкою, вони прийшли в жах. Вони відвезли її до лікаря, але той розвів руками – мовляв, анорексія, виснаження, треба б відпочити, попити вітаміни, здати всі аналізи… І тут зателефонував чоловік. Віра сказала: «Прийшла в медичний центр, хочу здати аналізи». Батьки побачили, як змінилося обличчя дочки. Вона сказала, що їй терміново потрібно додому і що чоловік зараз приїде за нею.

Вдома зять сказав, що батьки грубо залізли в його сім’ю, зібрав речі і виставив батьків за двері. Вони зняли готель і задумалися – як же так вийшло, що вони, бізнесмени, дорослі люди, які купили квартиру і бізнес по суті незнайомій людині – все оформлено на нього. Але найбільше вони переживали за здоров’я доньки.

Вони зателефонували Вірі на наступний день, але вона не зняла трубку. Вони спробували прийти до неї на роботу – але адміністратор відразу ж викликала чоловіка, і він м’яко, але наполегливо виставив їх за двері. І батьки запідозрили, що донька сидить на якихось таблетках. Чому зять так занервував у відповідь на простий аналіз крові? Чому дочка не годувала дитину, виписавшись з пологового будинку, хоча у неї було молоко?

Я запитала, а чого ж хочуть від мене? Сестра Віри сказала: «Я розумію, що виглядаю як параноїк. Я вже була у психолога в моєму рідному місті, і це був фахівець, до якого Віра зверталася раніше через труднощі у побудові сім’ї. Коли я все розповіла, психолог була здивована.Вона пам”ятала Віру як розумну, активну, енергійну дівчину-трудоголіка. Її гіпотеза була пов’язана з тим, що Віра змістила залежність з роботи на чоловіка і тепер вона під сильним впливом».

Звичайно, я спробувала змістити фокус з Віри на клієнтку. Звичайно, я багато чого дізналася про сім’ю. Але історія засіла у мене в голові. Як за кілька років розумна жінка, що вигравала європейські гранти на стажування, любляча донька і сестра перетворилася на зомбі? Я почитала про секти і подумала – як просто зламати людину. Зроби її залежною, не давай спати, змушуй багато працювати – і вона нікуди від тебе не дінеться… Але найбільше мене зачепило питання – коли ж трапляється перелом? Адже до якоїсь точки і Віра зберігала розум –вона помічала, що все погано, і була готова піти. Але чомусь залишилася… І після цього зламалася.

Чому ми не йдемо від токсичних партнерів? Що нас тримає поруч з ними? Все банально – ті переживання, які «клеять» нас у співзалежності, і ті інвестиції, які ми вже вклали в людину і ніколи не зможемо забрати назад. Не йдемо, тому що:

  • Соромно. Адже люди говорили – подивися на нього! Адже він ТАКИЙ… А я не слухала і не чула…
  • Страшно. А раптом всі такі? А раптом він буде мститися? А раптом забере дітей? А раптом вб’є?
  • Сумно. Адже була пара світлих моментів на початку відносин, коли вірилося в те, що все буде добре. Спогади породжують віру, що все може змінитися. Треба тільки трохи потерпіти – і він зрозуміє, яка я гарна…
  • Прикро. Я стільки зробила для цих відносин, вклала свою душу, стільком пожертвувала…

Я довго думала, чи варто про це писати – тема тонка, складна, багатогранна. Я правда не знаю правильних відповідей – і сама шукаю їх разом зі своїми клієнтами, учасниками терапевтичних та навчальних груп. Але іноді мене накриває така хвиля відчаю та безнадії, що я не знаю, як далі говорити з людиною, що їй говорити, і чи варто взагалі це робити.

Ми в сотий раз говоримо про ті самі відносини, які ми з легкістю називаємо співзалежними. Кожен психолог, а останнім часом – і кожен другий клієнт знає все про трикутник С. Карпмана, про побудову кордонів, про взяття відповідальності. Крига скресла, панове присяжні засідателі, крига скресла! Але поряд з кожним з нас живуть люди, яких це знання жодного разу не рятує. Це ті, хто знаходяться в токсичних, отруйних відносинах зі своїм партнером – і при цьому не можуть розлучитися.

Коли я думаю про цих жінок, перед моїм обличчям проноситися ціла галерея образів. Це і випадкова жінка з замазаним синцем на вилиці, яка поспішала вранці в магазин. Це жінка, що везе до п’яного чоловіка додому і всю дорогу вислуховує, що вона, корова, не вміє водити. Це гвалтовані своїми чоловіками, які щороку народжують дітей, жертви домашнього насильства, що втекли в притулки і знову готові повірити, що «він уже все зрозумів і виправився». Це жінки, які відпрацювали зміну і поспішають додому варити борщ, для чоловіка який лежить на дивані, який по-господарськи і розпоряджається її часом, і її тілом.

Звичайно, переломане ребро або синець під оком складніше приховати, ніж постійне приниження, відштовхування, знецінення і презирство. Але від цього ті відносини не стають менш руйнівними. Я б хотіла перерахувати характеристики, які властиві таким відносинам, і почала б з того, як поводяться в таких стосунках чоловіки.

  • Чоловіка можна охарактеризувати ємним словом «мизогін». Мизогін ненавидить жінок і жіноче. Останнім часом про це часто пишуть, але ж дуже складно прийняти, що хтось може зневажити і дискримінувати людину за ознакою статі. Звичайно, майже всі релігійні тексти пронизані ідеєю, що жінка – істота іншого сорту. Звичайно, є Ніцше з його «Йдеш до жінки – не забудь батіг», але мизогину буває просто складно прийняти – і тому ми придумуємо тисячу відмовок (від «У нього була зла мати» до «Він сьогодні не в настрої»).
  • Чоловік з комплексом влади, хоче керувати і правити. Він покаже і розповість, що, як і навіщо робити жінці – від варіння супу до вибору роботи. Тотальний контроль та підпорядкування – те, що потрібно такому чоловікові.
  • Чоловік — психопат, з відсутністю емпатії, «позбавлений совісті», злий, маніпулятивний, використовує жінку як об’єкт для досягнення якихось цілей. Його неможливо зрозуміти, прорахувати, змінити. Читайте книжки – про них написані цілі томи, і спочатку відносин у такого чоловіка не можна не закохатися.
  • Чоловік, використовує фізичну агресію. Він може штовхнути, вдарити жінку, кинути в неї важкий предмет, виплеснути на неї чай. Потім він каже: «Ти сама мене спровокувала, ти мене довела». Насправді він зовсім не вміє керувати своїм гнівом. Його гнів – як сільський туалет, в який автоматична стрічка з інтервалом у півгодини закидає пачку свіжих дріжджів.
  • Чоловік, люблячий економічне насильство. Портретний ряд простягається від «Куди ти витратила стільки грошей?», «У тебе є декретні – на них і купуй їжу» до «Залиш собі на талончик, я сам їжджу за продуктами».
  • Чоловік, який вічно всім незадоволений і постійно бурчить, висуває претензії, давить, ниє. Життя з ним схожа на перебування у вічних сутінках без надії на промінь сонця.
  • Чоловік – оцінювач. Він, як ювелір, завжди повідомить жінці, на скільки карат вона погладшала, де у неї зморшки, порівнює її з подругами і анорексичною Анджеліною Джолі. Дружині такого чоловіка не потрібні ваги і дзеркала – кожен день вона отримує ясну й точну інформацію, що вона не гарна, дурна, тупа, нудна, не заслуговує нічиєї любові – і крапка.

Якщо Ви зустрічаєте такого чоловіка – треба бігти. Якщо Ви закохалися – треба бігти. Якщо ви заміжня за ним багато років, у Вас немає грошей, діти маленькі, ніхто Вас не підтримує – треба порахувати до ста і бігти.

Може, Вам пощастить і настане день прозріння. Може, в цей день Ви раптом зрозумієте, що життя — лише одна, і Бог не створив для Вас ні запасних частин, ні запасного здоров’я, ні навіть можливості зберегтися в точці «18 років» і почати все спочатку.

Зміни відбуваються не завтра, а прямо зараз. Токсичний чоловік – це чоловік, який Вас отруює. Ви готові ще кілька років пожити біля Чорнобилького реактора? Ви заперечуєте вплив радіації на Ваше тіло і душу? Ви всемогутні?

Тоді вам НІЧИМ не МОЖНА ДОПОМОГТИ.

Але якщо у Вас є надія – біжіть! За шкідливе виробництво доплачують – і люди ризикують, знаючи, на що ідуть. Хто «доплатить Вам за тотальне отруєння Вашому житті?

Доктор Хауз говорив: «Люди не змінюються». Вони насправді змінюються, але вкрай повільно. Скільки Ви готові чекати? 10 років? 20? 50? GAME OVER! Гра закінчиться раніше, ніж Ви встигнете зрозуміти, що не хотіли в неї грати!

Ви можете ще раз прочитати книгу «Чарівність жіночності». Ви можете відміряти ще якийсь термін і прямо поговорити з чоловіком про те, яких змін у відносинах Ви хочете. Ви можете спробувати ще раз.

Але тільки перестаньте себе обманювати. Ви не зможете жити в протигазі все життя — не дихати, не радіти, не бути коханою і прийнятою, такою, що цінується і підтримується.

Життя з токсичним чоловіком ВБИВАЄ…

Автор — Наталія Олифирович

 

Comments

0 comments

Про Андрій Петренко

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

two − two =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Ми виявили Ad Blocker!

Для коректної роботи порталу просимо вимкнути Ad Blocker.
На сторінках відсутня агресивна реклама.

How to disable? Refresh