Ще на початку війни, 27 березня 2022 року, коли Україна здивувала світ неймовірною силою духу у спротиві російським окупантам, Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав у своєму щоденному зверненні сказав: «Через Україну постане новий світ, де зло буде переможене». Україна — це точка, з якої постане новий світ. У повітрі висить перезавантаження світу, і цю тезу по-своєму уже повторюють політики світу — через Україну Європа оновиться. Але — чи можливий світ без зла, яке є його частиною? Для України це зло сьогодні є персоніфікованим, це росія, але у світі є й інші тоталітарні режими, інші прояви зла. Чи змінить це Україна і її чин?
Про це у прем’єрній програмі «Час інтерв’ю» на радіо «Культура» з Вадимом Карп’яком говорить Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав.
Час інтерв’ю. Про новий світ без зла, який постане через Україну
«Те, що сьогодні діється в Україні, вже має глобальні наслідки. Йдеться не лише про певні військові, економічні, геополітичні чи інші наслідки, а про дуже глибокі моральні підвалини життя людини як такої. Бо коли ми говоримо про добро і зло, то говоримо про моральні засади, без яких людина не може існувати, ― пояснює Блаженніший Святослав свою тезу. ― Що сьогодні діється в Україні? Українці показали на весь світ, що є щось і є хтось, за що варто віддати навіть своє життя. Тобто є якісь об’єктивні істини ― чи цінності ― які можуть бути сенсом життя. І якщо у тебе це забирають, життя втрачає зміст».
Глава УГКЦ вважає, що те, що зараз відбувається у світі, ― це прояви часу постправди, розмитості понять добра і зла. Це ― середовище і субстрат для російської пропаганди. Україна сьогодні розбиває це криве дзеркало ― своїм спротивом злу, своєю позицією і боротьбою. І це деякою мірою поворотна точка для всього світу ― революція цінностей, моральний виклик:
«Так, існує добро і існує зло. Можливо, нам в Україні сьогодні це так очевидно, що ми не відчуваємо вповні, у якому контексті ще живе інша частина світу. Світ сьогодні живе в контексті постправди. Тому так легко й полонить людські уми й серця російська пропаганда ― „а какая разніца?“. Якщо немає об’єктивної істини, це означає, що немає об’єктивного добра і об’єктивного зла. І наша поведінка, наше категоричне „ні“ російській агресії є немовби коперниканівською революцією для сучасного світу, коли ми нашою відчайдушною позицією незгоди зі злом і неправдою проголошуємо на весь світ ― є добро у світі!».
«Є об’єктивна істина, — продовжує Предстоятель. — Можливо, хтось її не приймає, можливо, хтось її боїться. Але є щось, за що варто віддати своє життя. Це колись у традиційній філософії називалося „вищими вартостями“ ― існує щось, що не можна оцінити лише категоріями споживацького суспільства. А раз так, то можна будувати таке життя, такий особистий і суспільний простір, де б того добра було більше, а зла ― менше. Ми сьогодні бачимо, що зло ― це не якась абстрактна істина, зло реально вбиває. Коли хтось живе в полоні зла, то стає небезпечним ― для себе самого, для ближнього, для суспільства і для світу. З іншого боку, ми сьогодні нашою моральною силою і позицією „ні ― злу!“ де-факто провокуємо світ мати відвагу це сказати. Бо постправда змішує поняття добра і зла, і сучасна людина є дезорієнтованою, вона не знає, куди йти. Не маючи моральних орієнтирів, думає, що йде вперед, але, властиво, глибоко деградує».
Що мав на увазі Блаженніший Святослав, говорячи про «світ без зла»? Насамперед той моральний переворот, який повільно, але певно відбувається у світі, який дивиться зараз на Україну. Це — переворот у самих українцях, які сьогодні б’ються за правду і свободу, виборюють своє майбутнє:
«Чи дочекаємося світу, у якому не буде зла? Для християн це також ― предмет віри. Ми кажемо: очікуємо воскресіння мертвих і життя будучого віку. Ми будуємо наше земне життя як образ і подобу Царства Небесного. Християни ― це ті, що поширюють Царство Небесне тут, на землі. Коли ми живемо в істині, живемо, намагаючись щодня чинити добро й уникати зла, то будуємо той простір, той світ, де зла менше».
«Тому вважаю, — каже Глава УГКЦ, — те, що сьогодні діється в Україні, є певною моральною революцією ― передусім для самих українців. Ми сьогодні починаємо розуміти, кого не треба було обирати у владу. Починаємо розуміти, як по-іншому потрібно було будувати наше суспільство, як треба було опиратися певним схемам колоніального чи постколоніального суспільства. Бо ця війна, яку росія веде проти України ― типова колоніальна війна. Тобто ми починаємо прозрівати. І я б дуже хотів, щоб цей болючий досвід війни ми не втратили як певну нову нагоду навчитися, можливо навіть на власних помилках. І тому сьогодні ми маємо вже думати про те, якою буде Україна тоді, коли ми переможемо. Те, що перемога буде, я не сумніваюся. Але вже сьогодні мусимо думати про те суспільство, яке хочемо мати, коли виженемо окупанта. Те суспільство маємо збудувати ми. І, дай Бог, щоб у ньому було якнайменше зла».
Департамент інформації УГКЦ
