Минулого тижня відбулася подія, котра виявилася не менш гучною, ніж антитерористична акція на Сході: суспільство отримало документальні підтвердження переговорів між Юлію Тимошенко та Віктором Януковичем про поділ країни на 20 років: “ШиркаГейт”. Як Тимошенко і Янукович збиралися правити разом до 2029 року.
Правда, Юлія Тимошенко поспішили заявити, що той документ “фігня”, але один з очевидців цих процесів, на той час – народний депутат України Тарас Чорновіл, іншої думки. Він розповів, скільки було версій “ширки”, хто виступав ініціатором, і хто з оточення Януковича нині активно працює на Тимошенко.
“Янукович не любив складні документи, його цікавила матчастина”
Тарас Чорновіл: Згаданий документ я бачив ще тоді, 2009-року. Об’єднавчі процеси БЮТ і Партії регіонів розпочалися ще 2008-го, і я, каюся, був прихильником об`єднання цих двох політсил, правда – на дещо інших засадах: не йшлося про поділ всіх посад, була лише одна мета – заблокувати “клятого Ющенка” і почати пошук порозуміння, аби перестати розколювати країну.
Влітку 2008-го року я оголосив про свій вихід з ПР, і 2 вересня Янукович особисто запросив мене у Межигір’я, аби утримати від виходу з фракції. Він казав, мовляв, “заспокойся, бачиш, ти вимагав, щоб не визнавали Абхазію чи Південну Осетію, ми так і зробили, ти ж хотів, щоб ми не сварилися з БЮТом, то ж ми із завтрашнього дня починаємо з ними разом працювати”. Коли ми вже стали прощатися, приїхав Ринат Ахметов, і, наскільки я розумію, вони обговорювали об’єднання з Тимошенко.
Ахметов був одним із головних ініціаторів цього альянсу: після реприватизації “Криворіжсталі” відносини у них зіпсувалися і повністю відновилися після того, як, по-перше, Нестор Шуфрич остаточно перекочував до групи Ахметова, і, по-друге, відбулося злиття Ахметова з Клюєвим, вони об’єднали зусилля і почали готувати “ширку” 2008-го.
Наприкінці вересня силами Сергія Льовочкіна об’єднання з Юлею було зірвано. Та Янукович не довго пробув на позиціях Льовочкіна, і 2009 року переговори відновилися.
Ви брали у них безпосередню участь?
Ні, на той момент я вже повністю вийшов із ПР, проте мені на очі потрапив сам документ. Андрій Клюєв дуже хотів, щоб я вернувся у партію, виловлював мене у курилках Ради, тягнув до Януковича, пропонував посади. Ці рухи перманентно тягнулися до кінця квітня 2009 року, коли мені передзвонили з приймальні Клюєва, повідомивши, що до мене підійде людина, дасть прочитати документ, і я все зрозумію.
Ознайомлення з документом, відбулося, по суті, у декілька етапів. Оскільки договір про утворення “ширки” великий, то з першого разу я встиг прочитати десь половину. Заради справедливості уточню, що пакт про розподіл країни між БЮТ і ПР був значно ширшим, ніж той, що оприлюднили журналісти, документ містив дуже багато різних посилів, преамбул, але й були абсолютно відверті речі про зміну Конституції, вибори президента в парламенті.
Потім я потрапив до лікарні, і до мене в Феофанію приїхала людина, сказавши, що я маю прочитати документ до кінця і сказати свою думку. Я відповів, що втрачаю до всього цього інтерес, і, крім того, в цьому документі вже були некрасиві речі. Скажу відверто: мені не хотілось повертатися до цієї команди, а створення коаліції між БЮТ та ПР руйнувало мої плани.
З третьої спроби таки вдалося дочитати папір до кінця, я дав негативну відповідь, сказав, що мене це вже перестало цікавити. Подзвонив Клюєв і сказав: “Тарасе, ти ж бачив документ, тобі покажуть твоє місце в ньому. В результаті запропонували пост віце-спікера. Я відповів, що треба було думати 2008 року, коли був готовий і хотів на цю роботу, але тоді на запропоновану мені посаду “поставили” Лавриновича. Потому озвучили альтернативний варіант, який готувався під мене ще 2006 року – це портфель гуманітарного віце-прем’єра, який тоді дали Табачнику. Я сказав, що подумаю, а десь через 5 днів Азаров з Януковичем виступили і повідомили про зрив “ширки” із БЮТ.
Але ж Тимошенко заявила, що ніяких угод з Януковичем не готувала…
Цей документ на 100% розробляла Юля, це її стиль, це – її документ: видають оті нюанси про тотальний розподіл посад, “деребанить все – врагам не давать ничего”. Вона вперше його жорстко намагалася застосовувати 2002 року після парламентських виборів. Тоді демократичні сили масово зайшли у ВР, і якби не нехлюйство і лінощі тодішнього лідера “Нашої України” Віктора Ющенка, був шанс утворити коаліцію у складі комуністів, соціалістів, БЮТу і “Нашої України”. Готовність потенційних учасників була повною. Ініціатором цього процесу виступила Тимошенко. Основний її принцип, про який вона всім розказувала і мені персонально, що “ми візьмемо всі посади, які призначаються парламентом, всі без винятку, і поділимо їх на чотирьох”. Цей принцип Тимошенко сповідувався завжди, до останнього місцевого призначення.
Такі речі вона любила викладати на папері. 2002 року проект такого договору я особисто не бачив, але його тези нам доносив особисто Ющенко, стверджуючи, що документ підготовлений і він написаний персонально Юлею. 2004-го року вона теж особисто підготувала документ про розподіл посад після перемоги Ющенка на президентських виборах.
Ще одне свідчення, що так званий “пакт про ширку” від 2009 року – це документ, підготовлений самою Тимошенко. У ньому є багато преамбул, численні пояснення, які Януковича ніколи не цікавили, адже його завжди цікавила матеріальна частина.
Нагадаю, як готувалися домовленості “про ширку” 2008-2009 рр. Ще у восьмому році СБУ засікла розмову Юлі з Клюєвим. Вони були на яхті, яка не причалила до Сардинії, але їхні телефонні апарати потрапили у зону дії вишок мобільного зв’язку цього острова, тому сбушники вирішили, що зустріч відбувалася саме на суші, а Юля публічно заявляла, що на Сардинії у той час не була. СБУ також засікла, що до переговорів підключався Нестор Шуфрич, яхта Ахметова десь підходила до них. Цілісного документу політики тоді не підготували, напрацьовано було лише окремі пункти.
Тимошенко знала, що в Ющенка давня історія взаємин з Януковичем, і вони можуть її обіграти. Вона боялася дострокових парламентських виборів, де вона буде не ініціатором, а жертвою. Тому після зриву переговорів 2008-го року в неї появилась зацікавленість терміново поновити переговори, вона почала пропонувати схеми, вимальовувати квадратики. Такі самі схеми, розмальовані квадратики вона свого часу показувала мені на її дачі по фронту національного порятунку.
Вона завжди “смітила папером” занадто сильно.
“Історія взаємин з Януковичем глибша, ніж думаємо”
Що об’єднувало публічних антагоністів?
Перше, Юля хотіла позбутися Ющенка, який на той час був ворогом номер один для неї. І в цьому протистоянні вона була готова з ким завгодно домовлятися.
Друге, через Ющенка в неї розвалювалася більшість, і вона ризикувала втратити прем’єрську посаду, втратити владу.
Її історія взаємин з Януковичем і бажання об’єднатися мають довший шлейф, ніж ми думаємо. У вересні 2005 року я особисто був свідком, як Юля двічі приїжджала у штаб “регіоналів” у “Зоряний”, один з разів – із колишнім “завгоспом Кучми” і “директором парламенту” Волковим Олександром. Щоразу вона ходила до Януковича, вела довгі переговори з ним. Янукович тоді ще вихвалявся, що Юля запропонувала серйозні речі, “але ми поведемося дещо інакше”. Тоді було обіцяно все: і “ширку”, і поділ посад, і імпічмент Ющенкові. Але через декілька днів Президент Віктор Ющенко і опозиціонер Віктор Янукович підписали меморандум про взаєморозуміння, як кажуть у парламентській курилці, він її тупо киданув. Не вперше і не в останнє, але Юля щоразу наївно йшла на ці переговори, бо зажди була зацікавлена у “ширці”. Набагато більше, ніж Янукович.
Хто брав участь у цих переговорах з боку Януковича і з боку Тимошенко?
З боку Януковича – це Ринат Ахметов, Нестор Шуфрич, Андрій Клюєв. З боку Юлі – мабуть ніхто. У неї була тіньова команда, яка “не світилася” публічно, я цих людей бачив лише на особистій дачі Тимошенко. Наприклад, 2002-го року у мене загострився конфлікт з Віктором Ющенком, і я дізнався, що ключова теза “Нашої України” на парламентських виборах того часу була “Не віддавайте голоси за БЮТ, аби ваші голоси не згоріли, вони все рівно не пройдуть”. Ми з Юлею тоді ще були партнерами по “антикучмівській” коаліції, тому мені така позиція Віктора Андрійовича видалася підлою. Я приїхав на її дачу на Старообухівській трасі. На скляній веранді сиділа група аналітиків, котрі напрацьовували алгоритми виборчої поведінки “Батьківщини”. Юля запросила мене в камінку, я попередив її про ситуацію, мовляв, “щось роби”, і коли я вже був у дверях, Тимошенко повернулася на веранду і заявила: “Ребята, ценнейшая информация, сейчас – мозговой штурм”. Буквально через 3-4 дні я побачив результати цього мозкового штурму – відповідь на випередження: “Наша Україна” однаково проходить до парламенту, але щоб ваш голос не відійшов комуністам чи “За єдину Україну”, – голосуйте за БЮТ. Я переконаний, що саме ця групка писала скелет отого документа 2009 р., а Тимошенко його редагувала. Тому ніхто з помітних людей в її оточенні не був до нього причетним.
І ще одне свідчення схильності Юлії Тимошенко “смітити папером”: коли я вийшов з фракції “регіоналів”, до мене підійшов близький до Юлії Володимирівни Андрій Кожемякін і запропонував підписати довгострокову угоду між мною та БЮТ. “Підписуй ти, а з іншого боку буде підпис Юлі”, – сказав він тоді. Мені пропонувалося місце у першій 20-ці, продовження політичної кар’єри, а я, натомість, зобов’язувався у всьому Тимошенко підтримувати. Я тоді відмовився, але чимало депутатів такі угоди з нею таки попідписували, інша річ, що у більшості своїй такі папери перетворилися на папірці.
“Не можу зрозуміти, Добкін техкандидат від Путіна чи Тимошенко”
Ви згадали про тривалу історію взаємин між Тимошенко та Ахметовим. На вашу думку, зараз ці стосунки мають продовження?
Ну, звісно. Наприклад, я абсолютно не сумніваюся, що кандидат від ПР Михайло Добкін є технічним, і його висувають з абсолютно технологічною метою. Правда, я не можу зрозуміти, чи він технічний кандидат від Путіна, чи він технічний кандидат від Тимошенко. Бо тут, насамперед, треба зрозуміти, наскільки самостійна Тимошенко. Те, що вона з Путіним пов’язана – це зрозуміло, мені здається, всім. Це треба пояснювати лише якимось відчайдушним юлеботам, для яких Юля – абсолютна святість.
Назвіть якийсь аргумент на підтвердження такої залежності Тимошенко.
Почну з того, що у Юлії такі поняття як “вороги”, “друзі” і т.д. значення не мали, роль відігравала результативність для її влади. А тепер давайте згадаємо її друге прем’єрство: історія цих взаємин була дуже чіткою. Це були найкращі товариські взаємини, і Путін не з усіма дозволяв собі такі жарти, як з Тимошенко. Про “мазурика” він ні при кому не говорив, лише з українським прем’єром. У Путіна виникли непогані взаємини з прем’єром Польщі Дональдом Туском і дуже погані з президентом Качинським, але він ніколи б не дозволив Туску назвати його опонента “мазуриком”, хоча війна між польськими найвищими посадовцями була жорсткіша, ніж між Юлею та Ющенком. У Путіна є одна психологічна особливість: він забуває про телевізійні камери, і продовжує стиль спілкування з людиною, що була за лаштунками. Це означає, що перед тим вони сиділи з Юлею і про це говорили, а значить, у них були неформальні відносини.
Друге. Попри електоральні втрати, Юля фактично підтримала військову агресію Путіна в Грузію, зокрема в Південну Осетію та Абхазію. Її фракція категорично зривала голосування парламенту за засудження дій Путіна. Крім того, Ющенко хотів зробити екстравагантний крок і заблокувати українськими кораблями вихід кораблів ЧФ з Севастополя, аби ті не могли піти на Поті, стріляти в мирних громадян. Юля тоді вдалася до всіх можливих та неможливих кроків, аби не допустити реалізації ідеї президента України.
Наступна історія: коли Ющенко зустрічався з Саакашвілі, то Юля – з Путіним. І вони обоє хіхікали над цією історією з краватками. Як сказав мені пізніше Андрій Шкіль, оті три її “хі” вартували їй 3-х відсотків на президентських виборах. Галичина цього не пробачила, галичани гуділи, і якби не протистояння “Тимошенко – Янукович”, вона не набрала б такої кількості голосів. Але навіть при цьому всьому був дуже високий рівень “противсіхів”, які в більшості своїй теж складалися з потенційного електорату Юлі.
Четверте – газові домовленості. Без коментарів… До речі, Юля використала свої можливості тиску на судову владу: суд звільнив її “не за відсутністю складу злочину” (бо склад злочину був у Ющенка, голови “Нафтогазу” Дубини), а за відсутністю “факту злочину”. Тобто Юля добилися визнання, що ті домовленості були чесними, гарними, корисними для країни. А далі за цим тягнеться відбілювання людей, котрі ці угоди готували.
П’яте. Сам факт, що Тимошенко співпрацювала з Медведчуком, уже ні в кого сумнівів не викликає.
Я пригадую, як росіяни відбілювали Юлію Володимирівну після її посади. На одному з ток-шоу на російському телеканалі регіонал Болдирєв намагався заікнутися, що “Юлю правильно посадили”, так присутні у студії “єдинороси” його буквально затоптали. Партію регіонів нещадно мочили, а Януковича назвали “последней сволочью”. Також Путін декілька разів особисто звертався до української влади з вимогою звільнити свого партнера по газових угодах. Також офіційний Кремль, Путін, а також “Єдиная Россия” привітали звільнення Тимошенко, і через півтора місяця російський президент офіційно заявив, що у нас з Тимошенко “хороші взаємини”. Ще раз наголошу: Путін – не та людина, яка грається за технологічними схемами, він імператор, він говорить, що хоче. Він не опускається до ігор “похвалити Юлю – значить її потопити”.
Ще Тимошенко на прем’єрській посаді де-факто заблокувала інтеграцію до НАТО.
Тепер повернімося до запитання про самостійність Юлі. Я дуже не радив би Петрові Порошенкові з міркувань безпеки роз’їжджати по Донецьку-Луганську. Бо завжди знайдеться “шальная пуля” якогось ідіота, і на політичній арені залишаться два проросійських кандидати, один відтінюватиме іншого: звісно у такому тандемі виборці голосуватимуть за Юлю, і Путін отримує виграшну схему. Вона аж занадто красива, тому, повторюся, Порошенкові варто подбати про свою безпеку.
Росії аж надто багато в українській політиці, тому для країни потрібно провести вибори в один тур. Бо виборці сходу підуть на перший тур, голосуватимуть і за “своїх” Добкіна з Тігіпком, і частково – за Юлю з Порошенком. Але у другому турі “їх” кандидатів не буде, “регіонали” та Путін не зможуть відверто агітувати за Юлю, а тому відбудеться обвал явки, що дозволить Кремлю говорити про нелегітимність виборів взагалі, бо “інтереси Сходу не представлені”. Другий тур – це удар по безпеці держави.
Ви не припускаєте, що помиляєтесь щодо Юлії Тимошенко, і виборці проголосують інакше?
Юля живе в домайданівському періоді. Вона не розуміє, що нині люди більше цінують чесність ніж театральність. Вони більше повірять Порошенкові, який відверто розповідає про свої капітали, ніж Тимошенко, котра в дорогому одязі демонструє порожню декларацію. Вона постійно творить образ бідної Попелюшки, сподіваючись, що подобається виборцю. І при цьому не розуміє, що українці вже добре знають про її газове минуле. А згадайте той образ хворої в лікарні: ми ж розуміємо, що рукотворних чудес не існує, вони – від Бога. Я не думаю, що під вибори Господь створив чудесне оздоровлення пані Тимошенко.
Нещодавно журналіст Вахтанг Кіпіані написав у своєму Файсбуці чудесну фразу: Я нарешті зрозумів, чому мені ота вся Юлина компанія так не подобається, чому не можу терпіти Пашинського, її, Турчинова. Та тому що вони не є творцями, вони нічого не створювали, вони – бариги, торгаші. Юля конвертувала контакти, посади, впливи у реальні гроші. Жодні її статки не можуть бути підтверджені, і чіткого бізнесу у неї немає, яким би можна було б легалізувати “нормальну” декларацію. Вона ж не може офіційно задекларувати , що її бізнес – це партія “Батьківщина”.
У владі є чимало олігархів. Але більшість з них використовують владу для підвищення рентабельності власного бізнесу. Тоді як Тимошенко заробляє гроші на самій владі. Це гірше за олігархію.
http://obozrevatel.com/interview/94620-taras-chornovil-timoshenko-povyazana-z-putinim-tse-zrozumilo-meni-zdaetsya-vsim.htm
