Авторські статті

Системний аналітик “Приватбанку” у 2015 році провів найвдаліше за всю війну відбиття танкової атаки на взводні опорні пункти

Сьогодні день пам'яті професійного подвигу українських піхотинців на опорних пунктах "Зеніт" та "Зозо".

8 лютого 2015 року – ця дата увійде до всіх підручників військової історії та підручників з тактики Збройних сил України. Зразкове та найвдаліше за всю війну відбиття танкової атаки на взводні опорні пункти “Зеніт” та “Зозо” 40-го мотопіхотного батальйону “Кривбас” біля села Новогригорівка під Дебальцевим.

“Зеніт” та “Зозо” були одними з ключових вузлів оборони плацдарму – оскільки через Новогригорівку противник одразу виходив у тил нашого угруповання на плацдармі та оточував наші війська. І щоб прорвати оборону наших опорників, противник атакував після артпідготовки силами 7 танків, 3 БМП та піхоти.

Про це повідомив Юрій Бутусов на своїй сторінці у Фейсбук.

Не маючи підтримки своїх танків, піхотинці колишнього батальйону тероборони Дніпропетровської області, без жодного кадрового військовослужбовця у складі, знищили три танки 1-ї мотострілецької “Слов’янської” бригади російських найманців “ДНР”, а також завдали іншої шкоди, яку точно підрахувати неможливо ще один танк і одна БМП, не менше десятка піхотинців противника, на фото тільки те, що потрапило в об’єктив соцмереж) – без жодної втрати зі свого боку! У цьому бою українці знищили Т-72Б (ближній остов на першому фото), і два Т-64БВ, ще один танк та БМП зазнали тяжких ушкоджень, можливо повністю виведені з ладу.

У бій першим вступив опорний пункт Зозо під командуванням старшого лейтенанта Владислава Ломако. Противник спочатку пішов на них, але отримавши вогневу відсіч, і продовжуючи перебувати під обстрілом з флангу, атакував у чоло позиції “Зеніту”.

Командував опорним пунктом “Зеніт” у тому бою старший лейтенант Юрій Брехаря – у мирному житті системний аналітик “Приватбанку” (знову повернувся туди з демобілізації), який ніколи не служив в армії та закінчив військову кафедру університету. Але у Юрія виявився справжній воєнний талант. Він був поранений ще під Іловайськом, але воював надійно та ефективно. Жоден з його бійців на опорнику за місяць боїв під Дебальцевим не був ні вбитий, ні поранений – унікальний випадок. Прочитайте, яке у нього блискуче тактичне мислення – цей опис бою він зробив сам, разом із відео та фото, які вичерпно доводять як саме було досягнуто успіху:

Зверніть увагу – у статті відео з полоненим танкістом-найманцем, захопленим у бою – його потім допитував у шпиталі в Артемівську комроти 17-ї танкової бригади Сергій Юрійович Федосенко.

Свій професіоналізм Брехаря та Ломако довели у бою. Але Генштаб поставився до них просто зрадницьки, а держава – невдячно та неблагородно.

Владислав Ломако від імені 40-го батальйону підписав лист групи офіцерів з різних частин ЗСУ з вимогою відставки керівництва Генштабу та особисто Віктора Муженка за брехню та повну некомпетентність: https://censor.net/ru/news/328152/ofitsery_vsu_trebuyut_otstavki_nachalnika_genshtaba_mujenko_za_porajenie_v_debaltsevo

Держпропаганда почала поливати авторів листів брудом, і заявила про те, що такого листа взагалі не було, це нібито фейк, щоб зганьбити Муженко.

40-й батальйон президент обізвав “батальйон все пропало”, Генштаб офіційно звинуватив їх у провалі всієї операції. Потім, щоб замістити сліди, батальйон розформували, постаравшись зганьбити воїнів, нібито за здачу Дебальцевому.

Більшість бійців батальйону не здобули державних нагород.

Парадокс – у будь-якій армії такими героями пишалися б, їхні дії ставилися б у приклад, але наше командування намагається дискредитувати дії власних воїнів.

В офіційному звіті Генштабу про битву в Дебальцевому опублікованому зараз у лютому 2016 року немає жодного рядка, де взагалі згадувався бій.

З підлої помсти Генштаб не нараховує досі (2016 рік), через рік, премії за знищену техніку, незважаючи на велику кількість фото та відео доказів та підтвердження з боку супротивника, що трапляється вкрай рідко.

Єдине визнання від держави – “всепропальщики”, що “здали” Дебальцеве, “наклепники на Генштаб” таки отримали кілька орденів.

За свої дії під Дебальцевим Юрій Брехаря та Владислав Ломако нагороджені орденами Богдана Хмельницького 3-го ступеня. Але вони продовжують боротьбу, щоб вивести на чисту воду справжніх винуватців здачі Дебальцевого, і щоб змити пляму ганьби, яка несправедливо кинула на 40-й батальйон військове командування.

Сьогодні день пам’яті професійного подвигу українських піхотинців на опорних пунктах “Зеніт” та “Зозо”. Українське суспільство та український народ вас не забудуть.

Пам’ятаємо. Слава “Кривбасу”. Слава Україні.

Читайте нас : наш канал в GoogleNews та Facebook сторінка - Новини України

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.