8 лютого 2015 року – ця дата увійде до всіх підручників військової історії та підручників з тактики Збройних сил України. Зразкове та найвдаліше за всю війну відбиття танкової атаки на взводні опорні пункти “Зеніт” та “Зозо” 40-го мотопіхотного батальйону “Кривбас” біля села Новогригорівка під Дебальцевим.
“Зеніт” та “Зозо” були одними з ключових вузлів оборони плацдарму – оскільки через Новогригорівку противник одразу виходив у тил нашого угруповання на плацдармі та оточував наші війська. І щоб прорвати оборону наших опорників, противник атакував після артпідготовки силами 7 танків, 3 БМП та піхоти.
Про це повідомив Юрій Бутусов на своїй сторінці у Фейсбук.
Не маючи підтримки своїх танків, піхотинці колишнього батальйону тероборони Дніпропетровської області, без жодного кадрового військовослужбовця у складі, знищили три танки 1-ї мотострілецької “Слов’янської” бригади російських найманців “ДНР”, а також завдали іншої шкоди, яку точно підрахувати неможливо ще один танк і одна БМП, не менше десятка піхотинців противника, на фото тільки те, що потрапило в об’єктив соцмереж) – без жодної втрати зі свого боку! У цьому бою українці знищили Т-72Б (ближній остов на першому фото), і два Т-64БВ, ще один танк та БМП зазнали тяжких ушкоджень, можливо повністю виведені з ладу.
У бій першим вступив опорний пункт Зозо під командуванням старшого лейтенанта Владислава Ломако. Противник спочатку пішов на них, але отримавши вогневу відсіч, і продовжуючи перебувати під обстрілом з флангу, атакував у чоло позиції “Зеніту”.
Командував опорним пунктом “Зеніт” у тому бою старший лейтенант Юрій Брехаря – у мирному житті системний аналітик “Приватбанку” (знову повернувся туди з демобілізації), який ніколи не служив в армії та закінчив військову кафедру університету. Але у Юрія виявився справжній воєнний талант. Він був поранений ще під Іловайськом, але воював надійно та ефективно. Жоден з його бійців на опорнику за місяць боїв під Дебальцевим не був ні вбитий, ні поранений – унікальний випадок. Прочитайте, яке у нього блискуче тактичне мислення – цей опис бою він зробив сам, разом із відео та фото, які вичерпно доводять як саме було досягнуто успіху:
Зверніть увагу – у статті відео з полоненим танкістом-найманцем, захопленим у бою – його потім допитував у шпиталі в Артемівську комроти 17-ї танкової бригади Сергій Юрійович Федосенко.
Свій професіоналізм Брехаря та Ломако довели у бою. Але Генштаб поставився до них просто зрадницьки, а держава – невдячно та неблагородно.
Владислав Ломако від імені 40-го батальйону підписав лист групи офіцерів з різних частин ЗСУ з вимогою відставки керівництва Генштабу та особисто Віктора Муженка за брехню та повну некомпетентність: https://censor.net/ru/news/328152/ofitsery_vsu_trebuyut_otstavki_nachalnika_genshtaba_mujenko_za_porajenie_v_debaltsevo
Держпропаганда почала поливати авторів листів брудом, і заявила про те, що такого листа взагалі не було, це нібито фейк, щоб зганьбити Муженко.
40-й батальйон президент обізвав “батальйон все пропало”, Генштаб офіційно звинуватив їх у провалі всієї операції. Потім, щоб замістити сліди, батальйон розформували, постаравшись зганьбити воїнів, нібито за здачу Дебальцевому.
Більшість бійців батальйону не здобули державних нагород.
Парадокс – у будь-якій армії такими героями пишалися б, їхні дії ставилися б у приклад, але наше командування намагається дискредитувати дії власних воїнів.
В офіційному звіті Генштабу про битву в Дебальцевому опублікованому зараз у лютому 2016 року немає жодного рядка, де взагалі згадувався бій.
З підлої помсти Генштаб не нараховує досі (2016 рік), через рік, премії за знищену техніку, незважаючи на велику кількість фото та відео доказів та підтвердження з боку супротивника, що трапляється вкрай рідко.
Єдине визнання від держави – “всепропальщики”, що “здали” Дебальцеве, “наклепники на Генштаб” таки отримали кілька орденів.
За свої дії під Дебальцевим Юрій Брехаря та Владислав Ломако нагороджені орденами Богдана Хмельницького 3-го ступеня. Але вони продовжують боротьбу, щоб вивести на чисту воду справжніх винуватців здачі Дебальцевого, і щоб змити пляму ганьби, яка несправедливо кинула на 40-й батальйон військове командування.
Сьогодні день пам’яті професійного подвигу українських піхотинців на опорних пунктах “Зеніт” та “Зозо”. Українське суспільство та український народ вас не забудуть.
Пам’ятаємо. Слава “Кривбасу”. Слава Україні.
