Як у Великих Мостах вшановували пам’ять Митрополита праведного А.Шептицького

Із заявлених анонсів складалось враження, що 5 листопада у Великих Мостах на Львівщині відбудеться містечкове дійство провінційного рівня. Як свого часу Натанаїлу мимоволі вирвалась відома фраза «та хіба ж може бути з Назарету що добре?», так і в організаторів величних дійств у Львові присвячених пам’яті Митрополита Андрея і проведених впродовж минулого року, десь підсвідомо роїлась думка «ну чим можуть здивувати нас Великі Мости?»

А таки здивували і вразили усіх присутніх – і мешканців містечка, і гостей, і виконавців та промоторів свята. 5 листопада 2016 року Божого увійде в історію не тільки Великих Мостів, але й усього регіону. Це день, коли до Великих Мостів прибуло два митрополити – найперше сюди уже навіки повернувся Митрополит праведний Андрей Шептицький у вигляді мистецьки виконаного барельєфу авторства батька і сина Королів, а також із Львова прибув освятити пам’ятну таблицю Митрополит Ігор Возьняк.

Від початків, коли святочна громада очікувала прибуття Архиєпископа і Митрополита Ігоря уже відчувалась присутність Митрополита праведного Андрея і це стало тією впевненістю, що свято не може не вдатись. Програма святкувань, на перший погляд сформована доволі еклектично, з набору незрозуміло як пов’язаних між собою дійств, все ж дивним чином, мов барвиста мозаїка склалась в цілісний візерунок, який гідно запрезентував містечко. Уже десь при завершенні свята о. Мирон із Кракова, в часі дійства випадково почувши у залі поміж-іншим кинену кимось фразу, згодом озвучив її на усю громаду: «Це свято дійсно гідне обласного рівня».

Особливістю великомостівських святкувань було те, що розраховані вони були не на запрошених високих гостей, владу чи меценатів, але у першу чергу на учнівську молодь Сокальщини, Радехівщини, Жовквівщини, Яворівщини, Кам’янко-Бузьщини, Червонограду. Саме молодь була головними виконавцями і учасниками свята і усе що робилось повинно було показати присутнім, який велетенський творчий і духовний потенціал має нинішнє учнівське покоління. І найважнішим нашим завданням є не змарнувати його, але зробити усе можливе, щоби він максимально запрацював для України та української нації. Ще однією особливістю було те, що від початку і до завершення усіх дійств, до пізнього вечора разом з молоддю у постійному живому спілкуванні була присутня Церква з найвищим її представником Архиєпископом і Митрополитом Ігорем. Дивлячись на це старше покоління пригадувало собі першу половину минулого століття, коли Церква і громада в умовах бездержавності спільно творили великий чин і без «допомоги» тодішніх можновладців досягали величних результатів. Нині, у Великих Мостах, ситуація значно відрізнялась від попередньої епохи і навіть від тієї, що минулих рік-півтора склалась у Львові. Організаторами і учасниками усіх дійств стали місцева парохіяльна громада на чолі з о. Володимиром Юськівом, місцева влада на чолі з головою Ярославом Ройко, Великомостівський навчально-виробничий комплекс на чолі з директором Галиною Стадницькою, а вже до цього фундаменту прилучились численні гості, виконавці і творчі колективи із сусідніх містечок і сіл.

Серед численних заходів свята як символ вдячності нащадків великому Отцю Церкви і Провіднику нації, наріжнику новітнього українського духу Митрополитові Андрею із його родинного села Прилбич були привезені і висаджені саджанці дерев біля парохіяльного храму та пам’ятника Степану Бандері. Ще одним символом єдності України, свідченням того, що спадщина праведника є тим чинником, який здатен з’єднати нас в нездоланний моноліт була участь у висадженні дерев і в усіх подальших дійствах представників Луганщини.

Аби бодай в загальному осмислити те, що сталось 5 листопада у Великих Мостах потрібно буде принаймні декілька тижнів, але уже сьогодні ми з певністю можемо засвідчити, що ця подія неодмінно увійде в перелік видатних історичних дат Львівщини і вона стала черговим і беззаперечним свідченням того, що Праведник завжди перебуває зі своїм народом і, предстоячи перед Творцем, постійно молить Господа за нього.

Громадська Рада «Святий Юр»:

Валерій Калинюк, Григорій Брунець, Ореслава Хомик, Зенон Боровець, Ярослав Скакун, Ігор Калинець, Юрій Горалевич, Степан Сохнацький, Петро Шкраб’юк, Оля Жаровська, Іван Матковський, Михайло Турко, Володимир Тринька

Comments

0 comments

Про Андрій Петренко

Avatar

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

seven + eighteen =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Ми виявили Ad Blocker!

Для коректної роботи порталу просимо вимкнути Ad Blocker.
На сторінках відсутня агресивна реклама.

How to disable? Refresh