Святе Письмо про хабар

«Дарунків не братимеш; дарунок бо засліплює видючих і викривляє справи справедливих»
Вих 23, 8

Проблема корупції не нова для сучасного суспільства, але по-особливому гостро відчувається саме сьогодні. Вже стало «традицією» в наш час вирішувати свої справи за допомогою хабаря. Фраза «дати на лапу» зовсім не ріже вухо сучасної людини. Пухлина хабарництва пустила метастази по всьому тілу нашого суспільства. І як каже пророк Захарія, вже стало нормою для нас, коли «[…] князь вимагає, суддя чинить розправу за хабар, вельможа виявляє свої забаганки, правдою крутить» (7, 3).

Але чи це добре? Як дивиться Господь на такий стан речей в суспільстві? Як Він дивиться на тих осіб, які дають та приймають хабарі, а в неділю йдуть до храму, натягуючи маску побожності? Звичайно ж, виникає закономірне питання: Як повинен ставитися християнин до цієї вади в стосунках людей?

Де, як не у Святому Письмі потрібно шукати відповіді на ці питання…

У Біблії, в книзі Виходу (23, 8), читаємо наполегливий заклик не піддаватися спокусі наживи і не приймати «дарунків» за «правильне» рішення. Богонатхненний автор застерігає людину, що «подарунок», даний їй з метою отримання корисного для когось рішення, засліплює її, відбирає у неї здоровий глузд, об’єктивне сприйняття ситуації, викривлює поняття справедливості, змушує торгувати правдою.

Відтак пророк Ісая дуже гостро критикує хабарництво словами: «Горе тим, що зло добром звуть, а добро – злом; що з пітьми роблять світло, а зо світла – пітьму; що гірке роблять солодким, а солодке гірким! […] що за гостинець роблять винного правим, а правому відмовляють його права» (5, 20; 23). Таким чином стає зрозумілим, що хабарники осуджуються Господом через слово Його пророка. А саме явище хабарництва трактується як підміна понять: зло починають називати добром і несправедливість – справедливістю.

У книзі Приповідок також читаємо негативну репліку в бік пороку корупції: «Безбожний таємно бере хабара, щоб зігнути путі правосуддя» (17, 23). Таким чином ще раз підтверджується той факт, що корупція – це злочин проти справедливості. Якщо ми так легко чинимо його по відношенню до ближнього, то де ж гарантія, що хтось не зробить подібного з нами?

Всі ми енергійно, з ентузіазмом і з яскраво вираженим негативізмом критикуємо владу, закидаючи їй нечисті фінансові операції, хабарництво, продаж і купівлю посад і законів. Ми критикуємо лікарів, викладачів, правоохоронців… Цей список можна продовжувати до безкінечності. Звичайно наша критика є небезпідставною, але чи до кінця об’єктивною? Найперше потрібно подивитися на себе. Чи я на тому місці, де мене покликав Господь, поводжуся чесно і є зразком моральності? Чи не звернені до мене слова Господа, сказані вустами пророка Єзекиїла: «У тебе беруть підкуп, щоб проливати кров; ти береш лихву й відсотки, ти обдираєш твого ближнього насильно, мене ж ти забув, – слово Господа Бога» (22, 12)? Чи дозволяють мені мої переконання брати чи давати хабарі? Ось де причина.

Критикувати когось легко, а критично поглянути на себе і відмовитися від участі в поширенні гріха – не дуже, але можливо!!! В наш час, людей, які в своєму повсякденному житті не йдуть на компроміс зі своєю совістю і зі злом можна назвати героями. Вони не хочуть мати спільної частки з Юдою, який спокусився на гроші, отримав хабар від первосвящеників і зрадив Христа (Мр 14, 10-11). Вони знаходяться в опозиції до тієї неморальної системи, яка запанувала в нашому суспільстві і претендує на те, щоб називатися нормальною.

Таким чином стає зрозумілим, що корупція – це насамперед моральна проблема, адже ніхто нікого не змушує брати чи давати хабарі, людина сама робить вибір і не завжди на користь добра. Але Господь попереджає нас: «Гляди, сьогодні я появив перед тобою життя й добро, смерть і лихо!» (Бут 30, 15). «Вибирай життя, щоб жити на світі тобі і твоєму потомству, любивши Господа, Бога твого, слухавшись його голосу та прихилившись до нього; в тому бо полягає твоє життя й твоє довголіття […]» (Бут 30, 19-20).

Давати чи не давати хабарі – вирішувати тобі, але якщо для тебе ще залишаються в цьому світі хоча б якісь авторитети (Святе Письмо, Церква) чи, принаймні, ти поважаєш себе, то вартує стати на бік добра, щоб в твою адресу не прозвучали слова Господа нашого Ісуса Христа: «[…] геть від мене всі ви, що чините неправду!» (Лк 13, 27б).

Ієрей Тарас Остафіїв

Джерело: catholicnews.org.ua

Comments

0 comments

Про Андрій Петренко

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

three × five =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Ми виявили Ad Blocker!

Для коректної роботи порталу просимо вимкнути Ad Blocker.
На сторінках відсутня агресивна реклама.

How to disable? Refresh