Останнім часом доволі актуальною є тема поширення коронавірусу і розповсюдження цієї інфекції серед населення Землі шаленими темпами, наслідком чого стало фактичне закриття цілого світу на карантин, а показники рівня розвитку світової економіки, за різними статистичними даними, є доволі плачевними. Ось наприклад, консалтингова компанія McKinsey прогнозує: планетарна економіка при позитивному сценарії виросте в 2020-му на 2% замість очікуваних 2,5%, а при негативному − всього на 1-1,5%. І це стане найгіршим її результатом з часів кризового 2009 року. Про це також пише журнал НВ[1]. А за підрахунками консалтингу Bloomberg Economics глобальний ринок у 2020-му втратить через пандемію коронавірусу 2,7 трлн. доларів США. Світова економіка й до цього перебувала на межі рецесії, а тепер зростання виробництва у ключових регіонах бізнес-активності (США, Євросоюз, Китай) впаде до десятирічних мінімумів[2]. Найпесимістичнішими є прогнози економістів Міжнародного валютного фонду (МВФ), які вважають, що 2020 рік стане найгіршим для світової економіки з часів Великої депресії в результаті пандемії коронавірусу[3].
І тут слід зауважити, що це тільки початок карантинних заходів, які впроваджені урядами для протидії поширенню пандемії. Тобто стає очевидним, що здавалося би надмогутня світова економіка, яка може легко реагувати на ті чи інші потрясіння, виявилася лишень картковим будинком, який при ударі від маленького вірусу починає руйнуватися і тріщати по швах. Звісно ж, ці судження мають однобічний характер, але тим не менше, факт залишається фактом, адже поширення пандемії викликало масову медійну істерію, яка в своїй неспроможності адекватно реагувати та аналізувати інформацію кидається в крайнощі. Загалом, аналізуючи розвиток і поширення пандемії, всі одноголосно стверджують, що світ однозначно не буде попереднім. Але чи правда це все, судити важко, однак COVID-19 запевнив нас в одному: людина своїм розумом і аналітичним мисленням ніколи не зможе до кінця прорахувати і спланувати розвиток історичних подій, в яких вона живе. Завжди знайдеться Хтось, Хто за потреби зможе внести свої незалежні корективи в людське життя і змінити вектор руху на 180 градусів. Зрештою, історія свідчить, що Бог є Тим, Хто завжди втручається в історію людства, адже історія не тільки циклічна, але і лінеарна. Тобто при всьому нашому бажанні і намаганні втілювати в життя латинську приказку «Historia magistra vitae est»*, існують фактори, які не вдається прорахувати. Для позначення цих факторів використаємо умовний термін «палець Бога». Адже «палець Бога» починає виднітися в житті людини тільки тоді, коли людина не в змозі спрогнозувати свого майбутнього, внаслідок чого відчуває дискомфорт та страх, після чого, згідно зі своєю природою, починає концентрувати свою увагу на вищій трансцендентній Силі, яка є Богом в особі Ісуса Христа. В особі Того, Хто будучи людиною і будучи Богом одночасно, встановив Таїнство Пресвятої Євхаристії, вказуючи своїм вірним на те, як вони повинні святкувати і приймати до свого серця Бога:
«…Я – хліб живий, що з неба зійшов. Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки. І хліб, що його я дам, це – тіло моє за життя світу». Отож юдеї заходилися сперечатись між собою, кажучи: «Як отой може нам своє тіло дати їсти?». А Ісус їм: «Істинно, істинно говорю вам: Якщо не споживатимете тіло Чоловічого Сина й не питимете його кров, не матимете життя в собі. Хто тіло моє їсть і кров мою п’є, той живе життям вічним, і я воскрешу його останнього дня. Бо тіло моє – їжа правдива, і кров моя – правдивий напій. Хто споживає тіло моє і кров мою п’є, той у мені перебуває, а я – в ньому. Як мене Отець живий послав, і я Отцем живу, так і той хто споживає мене, житиме мною. (Івана 6. 51-57).
Власне, в деякій мірі жорсткому удару і критиці піддалося найбільше таїнство Церкви – Пресвята Євхаристія, важливість якої для Церкви Христової влучно підкреслює о. Роман Лаба: «Найбільшим скарбом Церкви є Євхаристія – Найсвятіше Таїнство, яке живить пульс усього Містичного Тіла. Церква з Євхаристії живе. Думаю, що Церква змагатиметься з тенденціями, які матимуть на меті поменшити вагу цього Пресвятого Таїнства»[4]. А сама Церква навчає своїх вірних таким чином:
Хоча Біблія є посланням від Бога, Його Словом, однак вона не є Богом. А Євхаристія – це Бог власною персоною. Почути слово – це одне, а зустрітись особисто – це зовсім інше. Слухати чийсь голос по радіо – це одне, а зустрітись з особою віч-на-віч – це зовсім інше. Один молодий чоловік колись розповів мені цікаве порівняння: уявіть собі двох наречених, котрі розмовляють по телефону. Це, звичайно, щось чудове. Їхній голос здатний передати цілу глибину відчуттів, взаємних відчуттів. Але коли вони зустрічаються, коли обіймаються, то це щось зовсім інше. Так само можна зрозуміти відмінність між Божим Словом і Євхаристією. Євхаристія – це зустріч двох тіл, двох сердець, звичайно – з живим Богом[5].
Тому некоректними, ба більше недопустимими є і поширені у медійному просторі висловлювання щодо Євхаристії як «легального способу поширення інфекції» чи «ложкооблизування», а стосовно вірних та служителів Таїнства як тих, хто застряг на шляху еволюційного розвитку. У питанні співіснування нового коронавірусу та Христа у Пресвятій Євхаристії апелюватимемо до розуму та наукових обґрунтувань.
Отже, головним героєм дійства планетарного масштабу є вірус SARS-CoV-2, про який маємо найбільш достовірну і остаточну інформацію лише щодо його таксономії[6]. Різноманітність та мінливість клінічних проявів захворювання, а також постійне надходження нової інформації не дозволяють вмістити його у вже відому нозологічну одиницю, тому ВООЗ виносить окрему назву – COVID-19 (Coronavirus disease). Системи охорони здоров’я різних держав застосовують усі наявні засоби для боротьби з пандемією, вчені відчайдушно стараються одержати якомога більше інформації про нового ворога людства, щоб розробити ефективні протоколи лікування. Іншою ланкою є питання якнайшвидшої розробки вакцини. Над цим працюють кілька масштабних компаній, використовуючи, зокрема, технологію PER.C6(R) з клітинною культурою людських ембріонів[7]. Це вже повинно викликати питання про гуманність технології розробки вакцини, яка базується на експериментах над ембріоном людини.
І доки триває ця боротьба людства і мікроорганізму розміром 70-90 нм, на всіх престолах храмів звершується Таїнство як спогад про жертву Христа, якою було переможено смерть та диявола. Розглядатимемо деталі Божественної Літургії Східного обряду з огляду на те, що Візантійський обряд в умовах України, не зважаючи на його видозміни через конфесійну роздробленість християн, є домінуючим та саме в ньому виконується Причастя вірних з однієї ложечки. Тож чи може Таїнство життя стати знаряддям передачі смерті?
За даними епідеміологічних досліджень передача COVID-19 здійснюється шляхом прямого контакту або через краплини, які поширюються при чханні та кашлі. Про це було опубліковано в лютому в оглядовій статті двох американських дослідників[8]. Однак, у журналі Microbes and Infection науковець-вірусолог Джеліан Чен (Jieliang Chen) публікує інформацію про те, що 2019-nCoV (такою була початкова назва нового коронавірусу) може передаватися через контакт та фоміти. Фомітами називають предмети, через які може передаватися інфекція, наприклад, вимикачі, дверні ручки тощо[9]. На таких же аргументах і побудовані рекомендації ВООЗ щодо потреби носіння масок та обробки рук і предметів дезінфікуючими розчинами[10]. У Протоколі діагностики та лікування новітньої коронавірусної пневмонії, опублікованого Національною комісією охорони здоров’я та Державною адміністрацією традиційної китайської медицини 3 березня 2020 року, зазначається: «Існує можливість аерозольної передачі** у відносно закритому середовищі при тривалому впливі високих концентрацій аерозолю»[11]. Тобто мова йде про існування збудника у навколишньому середовищі, який туди потрапив через повітря, яке видихує вірусоносій.
У журналі Journal of Medical Virology китайські вчені наголошують на тому, що для передачі інфекційного захворювання необхідною є обов’язкова наявність всіх трьох компонентів – джерела зараження, шляху передачі та сприйнятливого організму[12]. Тобто потенційно (але чи насправді?) небезпечними для поширення хворіб можуть розглядатися особа священнослужителя, або вірян, а також, що викликає найбільше дискусій, Святі Тайни та Євхаристійний посуд.
Отож першим, на що слід звернути увагу – це форма і матерія самого Таїнства, яка складається з хліба і вина. А сам посуд, на якому служиться Таїнство Євхаристії є із золота, або срібла. Використання дорогоцінних металів в служінні Євхаристії чи в інших священнодійствах виходить з одного простого імперативу: «Богові – найкраще!». Однак, ці дорогоцінні метали мають також дезінфікуючу властивість. Тобто наші предки, ще будучи мало обізнаними, або краще сказати взагалі необізнаними в таких галузях, як бактеріологія чи вірусологія, помічали, що при використанні даних металів, людина має менший ризик захворювання.
Антимікробна активність срібла відома ще з ранньої історії. Геродот описує як цар Персії, йдучи на війну, серед іншого брав кип’ячену воду, що зберігалася у срібних флаконах[13]. Срібні посудини та тарілки з лікувальною метою часто використовувались у часи Фінікійської, Македонської та Перської імперій[14]. Але першим науковцем, що згідно сучасних мірок зробив опис антибактеріального ефекту, був Йохан Раулін, який у 1869 році зауважив, що Aspergillus niger (цвіль) не може рости в срібних посудинах. Його дещо випередив та витіснив швейцарський ботанік Карл Вільгельм фон Нагелі, який розробив термін «олігодинамічний», щоб описати будь-який метал, який виявляє бактерицидні властивості у хвилинних концентраціях[15].
І хоч досі залишаються точно нез’ясованими механізми антимікробної дії срібла, деякі припущення все ж були висунуті вченими[16]. Після більш як століття забуття людством про срібло як антибактеріальну речовину на сучасному етапі бачимо зростання інтересу науковців щодо використання властивостей цього металу. Ось наприклад, працівники кафедри хімії та молекулярного біосинтезу університету в Сент-Люсії, Австралія, зафіксували майже 5000 запатентованих продуктів зі срібла за останні 10 років[17].Наразі дискутуються питання застосування каталітичного окиснення як способу дезінфекції повітря і в якості ефективного каталізатора щодо SARS коронавірусів розглядається срібло[18]. Також висунута пропозиція застосування інгаляцій з частинками колоїдного срібла для раннього лікування COVID-19[19].
Наступним об’єктом нашого дослідження є вино. Згідно вимог Церкви, літургійним вином може бути тільки чисте, натуральне вино з не більше, як 15% вмісту алкоголю. І тут також зауважимо, що вино володіє певною антибактеріальною властивістю. Про вино з наукової точки зору можна більше дізнатися у книзі Мертона Сандлера та Роджера Піндера «Вино: Наукове дослідження». Досліджуючи антисептичні властивості вина, автор припускає, що можливо справа у вмісті етилового спирту, однак цей відсоток у вині не є достатнім для миттєвого знищення небезпечних збудників. Розглядалася також і версія щодо ролі низького рівня рН, однак якщо штучно змоделювати розчин з аналогічною концентрацією етанолу та рН, його здатність пригнічувати ріст мікроорганізмів була гіршою, ніж у вині. І «винуватцями» такої властивості вина виявилися поліфеноли та флаваноїди. Дійсно, фенол був першим антисептиком, виявленим Джозефом Лістером. Дослідники з Бордо в 1950-х роках взяли участь у дослідженні багатьох органічних сполук, виявлених у вині і продемонстрували, що винний пігмент Oenoside, має потужну антибактеріальну дію[20] Антиоксидантну та антибактеріальну дію фенолових та флавоноїдних сполук вина підтверджено й іншими науковими дослідженнями[21]. Окремо слід зазначити, що вином в чаші на предмет бактеріального забруднення цікавився К.Форбс, який у 1894 р. довів його практичну стерильність[22].
Таким чином, форма і матерія дарів а також властивості богослужбового посуду згідно своєї природи убезпечені від того, щоб бути джерелом чи переносником інфекцій.
А тепер, за задумом авторів, нам потрібно перенестись у реальну ситуацію, тобто в ситуацію, де вірні, відповідно до сучасних карантинних вимог, є присутніми на богослужінні, яке має назву Божественна Літургія. Тобто, приблизна відстань між людьми є близько двох метрів. Всі вони звісно ж перебувають у масках та рукавичках. Таким чином, на основі поданої вище інформації, проаналізуємо рівень ризику захворювання. Адже з усією інформацією щодо антибактеріальних властивостей предметів та речовин ми вже розібралися.
Тому очевидним є те, що необхідно моделювати ситуацію служіння Божественної Літургії, яке відбувається в храмі. В ідеальних умовах, священик, який є служителем Таїнства, перед тим, як розпочинати служити Літургію, повинен добре вимити руки милом та обробити їх антисептиком, адже це вимагається не тільки з точки зору дотримання елементарних правил гігієни, але також як спосіб благочестя перед служінням найбільшого Таїнства Церкви[23]. Наступним кроком є початок служіння Літургії, який в церквах грецької традиції має назву «Проскомидія» προσκομιδή, тобто приношення. На ній шляхом молитви та особливих священнодійств з принесених хліба і вина готується матерія для євхаристії і при цьому здійснюється поминання всіх членів Церкви, як живих, так і покійних[24]. В часі Проскомидії священик вливає в чашу вино з добавлянням теплої води. І тут в сучасних умовах мусимо звернутися до результатів дослідження доктора Алекса Чін (Alex Chin), який зі своєю командою провів дослідження щодо стабільності коронавірусу SARS-CoV-2 у зовнішньому середовищі. За результатими цього експерименту стало відомо, що достатньо нагрівання до температури 70°C протягом 5 хвилин та до 56°C протягом 30 хвилин для повної інактивації віруса[25].
Після приготування святих Дарів на Проскомидії починається саме служіння Божественної Літургії, яке в нормальних умовах і в більшості випадків здійснюється одним священником, який здійснює Таїнство сам в окремій частині храму, яка носить назву Святилище. В ньому можуть бути присутні окремі люди (служачі), функція яких – допомагати служителю Таїнства у священнодійстві, але ніяким чином не доторкатися до святих Дарів, які є приготовленими до переміни в Тіло і Кров Ісуса Христа і до яких можуть доторкатися тільки служителі Таїнства.
Власне на моменті Жертви, тобто причасті священика можуть бути закиди щодо пригублення священиком чаші і споживання ним Крові Господньої, під видом вина, а також дотикання руками до частичок, коли перекладає їх з дискоса до чаші. Але на думку авторів, оперуючи вищевказаними аргументами, ризик поширення респіраторних захворювань мінімізується, якщо взагалі не дорівнює нулю.
Здатність чаші до розповсюдження інфекції обговорюється в медичній літературі з 19 століття, коли медики Форбс (Forbes) і Андерс (Anders) припустили, що забруднення з рота може призвести до появи бактерій у вині[26]. Відтоді опубліковано чотири експериментальних дослідження та декілька авторських статей, включаючи одне з Центру контролю та профілактики захворювань США (CDC), які обговорюють ризик зараження через чашу[27].
Варто зазначити, що в деяких обрядах збережена традиція спільного надпивання вина з однієї чаші і власне така модель стала прототипом дослідницьких експериментів. У 1946 р. вчений Буровс (Burrows) продемонстрував, що коли люди-добровольці ділилися чашею для причастя, з вказівками отримати якомога більше слини на обідку, бактерії були виявлені в невеликій кількості[28]. Так, у 1967 р. Гоббс (Hobbs) та колеги довели, що протирання обідка лляною тканиною зменшило кількість бактерій на 90%. Власне, слід зауважити, що у Візантійській традиції тільки священнослужитель пригублює чашу і після цього витирає обідок лляним рушничком.
Наступною моделлю для дослідження стала процедура інтинкції, тобто занурення частичок у вино. Таке дослідження провела Енна Лагранж Ловінг (Anne LaGrange Loving), яка є професором мікробіології в коледжі Фелісіан у Лоді, штат Нью-Джерсі[29]. У цьому дослідженні навмисно просили добровольців НЕ мити руки!, щоб відтворити стан рук прихожанина, який би міг впродовж служби торкатися багатьох речей довкола. Служителі також не мили рук. Виявлено, що при причащанні служителем частички містили на поверхні лише зразки епідермісу та нормальну флору рук у мізерній кількості. А якщо облатку брали до рук лише причасники, то у 21% інфікування взагалі не відбувалося. Тобто, при одноразовому дотику навіть неочищених рук до частичок не завжди можна виявити на них якісь зразки нормальної мікрофлори людських рук. Також ще одним результатом цього експерименту було те, що вино з чаші після завершення обряду причащання, яке включало занурення частичок а також торкання пальцями до вина 16% учасників експерименту, при бактеріальному посіві не дало жодного росту.
І нарешті, у 1998 році Центр контролю та профілактики захворювань США (CDC) повідомив, що ніколи не було спалаху інфекції, пов’язаної з чашею для Причастя. Вони посилалися на дослідження від 1997 року, в якому учасники (681 особа), які щодня пили із загальної чаші, не мали вищого ризику зараження, ніж ті, хто брав участь у літургійній відправі рідше, або тих, хто повністю утримувався від християнських служб. Вони дійшли висновку, що, мабуть, безпечно брати участь у службах, де застосовується загальна чаша, із застереженням щодо утримання від участі будь-якого члена громади, що має активну респіраторну хворобу, відкриті виразки на губах чи в ротовій порожнині[30].
І останній крок, за який найбільше критикують Церкву. Причастя вірних однією ложечкою і з однієї чаші, яке в сучасних карантинних умовах якщо і відбувається, то відбувається в напівпустому храмі, або на подвір’ї біля храму. Варто сказати, що під час причащання священик жодним чином не торкається ложечкою до губ чи слизової оболонки рота причасника. Єдиним механізмом зараження і передачі у цьому випадку є видихуване умовно зараженим причасником повітря. Однак, ще раз наголосимо, що у висновках щодо коронавірусу така передача можлива лише «у відносно закритому середовищі при тривалому впливі високих концентрацій аерозолю»11. Таким чином, очевидним стає те, що передача вірусу аерозольним шляхом від однієї особи до іншої через інфікування ложечки для Причастя є неможливою при такому короткотривалому контакті з видихуваним повітрям навіть за умови, що ця особа є хворою.
Завершуючи дане дослідження, автори наголошують, що нікого не закликають до порушення карантинного режиму та масово починати відвідувати храми, адже небезпека існує в присутності великої кількості людей! Автори лише хочуть вказати критикам на те, що немає раціональних підстав для критики Церкви в уділенні Таїнства Пресвятої Євхаристії, яка є центром духовного життя кожного християнина.
*Історія – вчителька життя.
**Інфекційний аерозоль – це сукупність хвороботворних частинок в повітрі.
[1] Петро Шевченко, Інфографіка. Як коронавірус впливає на світову економіку // НВ. Бізнес, 22 березня 2020 р.
[2] Ерік Мартін і Зерічмен Міллер, Охоронці глобальної економіки стикаються в боротьбі з вірусами // Bloomberg Economics, 18 квітня 2020 р.
[3] МВФ: світову економіку чекає найгірший рік з часів Великої депресії // Рубрика все по поличках, 19 квітня 2020 р.
[4] Роман Лаба, Церква під ударом: куди буде направлене вістря атак диявола у 2020 році // Католицький Оглядач 2 січня 2020 р.
[5] Католики не вірять в присутність Ісуса в Євхаристії. Чому? // Католицький Оглядач 15 жовтня 2019 р.
[6] Gorbalenya AE, Baker SC, Baric RS, de Groot RJ, Drosten C, Gulyaeva AA, et al. (March 2020).The species Severe acute respiratory syndrome-related coronavirus: classifying 2019-nCoV and naming it SARS-CoV-2.Nature Microbiology. 5 (4): 536–544.
[7] Johnson & Johnson Announces a Lead Vaccine Candidate for COVID-19…// Johnson & JohnsonКатолицький Оглядач 30 березня 2020 р.
[8] Rothan, H. A.; Byrareddy, S. N. ( 2020). The epidemiology and pathogenesis of coronavirus disease (COVID-19) outbreak. Journal of Autoimmunity: 102433.
[9] Chen, J. (2020). Pathogenicity and transmissibility of 2019-nCoV—a quick overview and comparison with other emerging viruses. Microb. Infect.
[10] World Health Organisation. Q&A on coronaviruses (COVID-19). March 2020.
[11] Diagnosis and Treatment Protocol for Novel Coronavirus Pneumonia (Trial Version 7) (Released by National Health Commission & State Administration of Traditional Chinese Medicine on March 3, 2020)
[12] Wang, Y, Wang, Y, Chen, Y, Qin, Q. Unique epidemiological and clinical features of the emerging 2019 novel coronavirus pneumonia (COVID‐19) implicate special control measures. J Med Virol. 2020.
[13] E.H. Blakeney (ed) (1945) “The History of Herodotus” translated by G. Rawlinson; Dent, London.
[14]Villapún, M. V., Dover, G. L., Cross, A.& González, S. Antibacterial Metallic Touch Surfaces.Materials 9 (2016)
[15]K.W. von Ngeli (1893) Denschr. schweiz natudorsch Ges. 33, 174. Berk (3) Abstr. 5.
[16] Morones-Ramirez, J.R.; Winkler, J.A.; Spina, C.S.; Collins, J.J. Silver enhances antibiotic activity against gram-negative bacteria. Sci. Transl. Med. 2013, 5
[17] Sim, W.; Barnard, R.T.; Blaskovich, M.A.T.; Ziora, Z.M. Antimicrobial Silver in Medicinal and Consumer Applications: A Patent Review of the Past Decade (2007–2017). Antibiotics 2018, 7.
[18] H. He, X. Dong, M. Yang, Q. Yang, S. Duan, Y. Yu, J. Han, C. Zhang, L. Chen, X. Yang Catalytic inactivation of SARS coronavirus, Escherichia coli and yeast on solid surface Catal. Commun., 5 (2004), 70-172
[19] Zachar, Oron. (2020). Formulations for COVID-19 Early Stage Treatment via Silver Nanoparticles Inhalation Delivery at Home and Hospital. ScienceOpen
[20] Masquelier, M. J. and Jensen, H. (1953) Recherches sur l’action bactericide des vins rouges. Bulletin de la Société de Pharmacie de Bordeaux: 91, 24–9
[21] Cueva C,Mingo S,Muñoz‐González I,Bustos et al. (2012). Antibacterial activity of wine phenolic compounds and oenological extracts against potential respiratory pathogens.Lett Appl Microbiol 54:557-63.
[22] Forbes, C. (March 7,1894), Presentation to a Joint Meeting of the Session and Trustees of the Central Presbyterian Church of Rochester, N.Y.
[23] Филимон Кульчицький, Божественна Літургія. Короткий пастирський коментар, / – Редактор: Степан Ярмусь. – Вінніпег: Еклазія, 1992, 19.
[24] Марусин М. Божественна Літургія в Київській Митрополії по списку Ісидорового Літургікону XV ст. – Рим,1965, 24.
[25] Chin A, Chu JTS, Perera MRA, Hui KPY, et al. Stability of SARS-CoV-2 in different environmental conditions. The Lancet Microbe 2020.
[26] Hobbs B, Knowlden J, White A. Experiments on the communion cup. J Hyg (Lond) 1967;65:37-48.
[27] Pellerin, J., & Edmond, M. B. (2013). Infections associated with religious rituals.International Journal of Infectious Diseases,17(11), 945-948
[28] Gill O.N. The hazard of infection from the shared communion cup. J Infect 1988;16:3-23.
[29] Loving, A. A Controlled Study on Intinction: A Safer Alternative Method for Receiving Holy Communion. Journal of Environmental Health, 1995.
[30] Manangan, L. P., Sehulster, L. M., Chiarello, L., Simonds, D. N., & Jarvis, W. R. (1998). Risk of infectious disease transmission from a common communion cup. American journal of infection control, 26(5), 538-539.
Автори: Шувалов Віталій, Вацеба Богдана
