Коли ми говоримо про давній Галич, столицю Галицького, а пізніше Галицько-Волинського князівств, ми маємо на увазі не сучасне місто Галич, а саме село Крилос Галицького району. Саме тут, у Крилосі, розташована більшість пам’яток археології, архітектури та історії літописної столиці, які разом з історичним центром Галича, галицьким замком, музеєм-скансеном в Крилосі, Пантелеїмоновським храмом у Шевченковому та костелом кармелітів у Більшівцях утворюють національний заповідник «Древній Галич».
Місто короля Данила Галицького дало назву цілому регіонові України – Галичині. Власне тут був один із наймогутніших осередків нашої державності, тут народжувався і загартовувався у переможних звитягах галицьких полків на чолі з мудрими князями український дух. Тут укладали державні документи, писали Літописи, переписували і друкували Євангелія, інші твори мистецтва. Тут споруджували білокам’яні храми, подібних до яких не було у всьому світі, тут працювали славнозвісні галицькі зодчі та майстри ювеліри.
Першим зустрічає туристів пам’ятник-символ «Меч і Рало» (1985 – 1987), що височить на Крилоській горі при дорозі Івано-Франківськ – Галич напроти музею народної архітектури і побуту Прикарпаття. Пам’ятник споруджено в урочищі Прокаліїв сад – місці, де в княжі часи пролягала перша лінія оборонних валів Галицько-Волинської держави:
Давній Галич зустрічає одиноким курганом в урочищі Качків. В давньому літописі, який описує складні політичні події ХІІІ століття, цей курган називається «Галичиною Могилою». Михайло Грушевський вважав, що в Галичиній могилі міг бути похований засновник Галича, а перша згадка про місце пов’язана з боротьбою галицьких бояр і міського населення проти угрів 1206 року.
Центральний оборонний вал княжого Галича тягнувся від краю узбіжжя над рікою Луквою до краю яру Мозолевського потоку. Довжина яру становила 624 метри. Вали насипали на попередньо заготовлені дерев’яні конструкції так, щоб зовнішній бік валу і внутрішній бік рову творили похилу площину. На валах розміщували оборонну стіну, оперту на клятв з внутрішнього боку валу.
Дерев’яна конструкція мала чотирикутну форму із складеними колодами на зруб, які з внутрішнього боку валу надійно закривалися воротьми. Винайдені численні печі свідчать, що вали, крім оборонного, мали ще й житлове і господарське призначення. Зокрема, в них проживала військова дружина Галича, зберігалися запаси харчів для тривалої оборони. Вал з висотою 25 метрів, рів та стіна утворювали неприступну фортецю.
В центрі дитинця давньоруського Галича знаходився Успенський собор, який було побудовано в період князювання Ярослава Осмомисла (1153 – 1187 роки). Це був один з найвеличніших храмів середньовічної Європи, а за своїми масштабами в Київській Русі він поступався лише Софії Київській і Десятинній церкви в Києві: його розміри становили 35,5 х 37,5 метрів. До наших днів дійшли лише фундаменти собору, які у 1936 році відкрив археолог Я.Пастернак. Наступного року в притворі храму був винайдений кам’яних саркофаг з остатками, ймовірно, князя Ярослава Осмомисла – фундатора храму.
У XV столітті в південно-західному куту фундаментів Успенського собору збудовано каплицю Святого Василія, яка дійшла до наших днів.
Церква Успіння Богородиці – сьогоднішня домінанта архітектурного ансамблю в Крилосі, зведена протягом 1584 – 1586 років, як єпископська катедра. Цей статус вона зберегла і до сьогодні.
Під час страшного турецько-татарського нападу у 1676 році храм було пограбовано, а більшість мешканців Крилоса вбито або взято в полон. Протягом 1699 – 1702 років церкву відбудували в стилі ренесанс. Крім того, владика Йосиф Шумлянський не тільки реставрував церкву, й збудував навколо неї оборонні укріплення, звів цегляні стіни, кутові вежі та в’їзну браму.
Велику мистецьку цінність становить західний портал, фланкований двома пілястрами та завершений фронтоном, тимпан якого оздоблений різьбленою в камені композицією «Успіння Богородиці».
?Запрошуємо на Патріаршу прощу до Крилоса
Північний портал оздоблений різьбленими з каменю кронштейнами і завершений трикутним фронтоном, у тимпані якого розміщено емблему реставратора церкви – єпископський герб з літерами І.Ш.Є.Л.Г.К. – А-В, які розшифровуються – Йосип Шумлянський, єпископ Галицький, Львівський, Кам’янець-Подільський – 1702 рік.
Всередині храм виглядає не так архаїчно, як ззовні. Іконостас виконав визначний майстер українського живопису початку ХХ ст. Антон Монастирський.
Митрополичні палати є пам’яткою архітектури XVIII століття. Тут розміщувалася літня резиденція митрополита української греко-католицької церкви Андрія Шептицького. А з 1938 року за ініціативою владики та доктора археології Ярослава Пастернака відкрито музей історії давнього Галича, який пізніше і розмістився в колишніх Митрополичих палатах. У 2007 році пожертвами М.Духовича відновлено оборонні башти XVII століття із каплицею Св.Михаїла.
Давній Галич знаходиться у безпосередньому підпорядкуванні Києво-Галицького Верховного архієпископа Святослава Шевчука. 3 серпня 2014 року в часі Патріаршої Прощі за Мир в Україні, яка відбулась у Крилосі – звершена історична мить на древній Галицькій землі. Вперше за багато років на цій землі відбулися Єпископські свячення тодішнього Єпископа-Помічника Івано-Франківського УГКЦ Преосвященного Кир Йосафата, нині діючого Єпарха Чернівецького. Звертаючись до нововивсяченого єпископа, Патріарх УГКЦ Святослав побажав, щоби Давній Галич став для нього особливим домом.
За матеріалами: Україна Інкогніта
