Шизофренія та амнезія є невід’ємними супутниками нинішньої, даруйте, «революції». Приміром, рано вранці 30 листопада «Беркут» цинічно зачищає Майдан Незалежності. Тисячі учасників акцій протесту і на Михайлівській площі, і по всій Україні жадають помсти. Помсти для співробітників бандформування. Помсти для «Хама». «Хама на йолку» – бринить у серцях обурених українців.
Приходить 1 грудня. Кілька тисяч українців влаштовують відплату співробітникам МВС і намагаються взяти штурмом символ влади Януковича – його адміністрацію. Їх починають називати «провокаторами» та «тітушками». Перед цим, коли «націонал-тітушки» у суботу відпрацьовували на Михайлівській площі різні тактичні вправи, на них надіялися… Хіба це не амнезія?
Ще одним виявом амнезії є реакція пересічних мітингувальників на озвучені лідерами опозиції гасла. Народ хотів передусім одного – «Хама на йолку!» Опозиціонери зажадали усього лиш відставки уряду (задля більшого радикалізму Яценюк навіть висунув ідею відправити Азарова на курси вивчення української мови). І народ цьому зрадів. Попереднє бажання якось забулося…
Тепер щодо шизофренії. Як, наприклад, можна кричати водночас «Слава Нації – смерть ворогам» і «Наша акція виключно мирна»? Що це, як не роздвоєння особистості?
Не менш дивною є апеляція учасників акцій протесту до вітання «Слава Україні – героям слава!», поєднана з вище згаданим засудженням дій «провокаторів». Як відомо, «Слава Україні – героям слава!» – це вітання, прийняте в ОУН, відверто «провокаторській» структурі свого часу. УВО-ОУН-УПА, увібравши у свої лави найбільш сміливий, найбільш жертовний елемент української нації, завжди оббріхувалися, називалися провокацією ворожих спецслужб і т.д.
Для УВО та ОУН не була чужою революційна тріада «Провокації! Репресії! Революція!» Приміром, коли поляки намагалися закріпити власний окупаційний режим, «тітушки» із УВО влаштовували саботажі, експропріації та інші провокаційні заходи. Відповіддю поляків були пацифікація, в наслідок якої постраждало чимало мирних українців. Проте, після того влаштованого поляками погрому мирні настрої стали непопулярні. Натомість ідея революції захоплювала тисячі українських сердець. «Батьки народу» із УНДО та інших поміркованих середовищ називали націоналістів провокаторами, проте куди поділися усі їхні «реальні здобутки», коли у 1939 році Галичина була окупована більшовиками? Їх не стало. А загартована у перманентній революції ОУН залишилася і продовжила боротьбу.
Ще одними «провокаторами» були вояки УПА. Загалом, створення УПА було величезною «геополітичною авантюрою». На той момент більшість патріотично налаштованих українців підтримувало євроінтеграцію у гітлерівську «Нову Європу». Одначе націоналісти, зрозумівши, що для українців там місця немає, почали боротьбу на два фронти, не дивлячись на те, що німецька агентура називала їх агентами НКВД.
Я глибоко переконаний у тому, що люди за своєю природою є нерівними. Вони не є рівними, бо не є однаковими. Є духовні провідники, є воїни, є трудівники, є «бариги», є слуги та раби. Є козаки і свинопаси. Є пастирі і вівці. Допоки свинопаси не йтимуть за козаками, вони залишатимуться упослідженими на власній же землі. Натомість козаки, навіть якщо їх не підтримують, виграють уже самим фактом своєї боротьби. Виграють, бо відстоюють власну і національну честь. Тому – слава Україні і слава «провокаторам», котрі ведуть за неї боротьбу.
Ігор ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ
