Складні запитання: цнотливість, стриманість, невинність

Яка різниця між стриманістю, цнотливістю і невинністю?

Цнотливість – це чеснота, яка вберігає любов від егоїзму і допомагає їй бути чистою. Якщо до невинності покликані ті, хто не перебуває в шлюбі, то до цнотливості покликані всі люди, які живуть у шлюбі або в безшлюбності. Цнотливість позначає цілісність особистості, коли помисли відповідають вчинкам. Цнотливість означає повну цілісність сексуальності в людській особистості і, таким чином, внутрішню єдність людини в її тілесному і духовному бутті (ККЦ, 2337). У розумінні Церкви цнотливість рівнозначна чистоті любові. Усі люди покликані до любові чистої, так щоб їх вчинки не були сурогатом справжньої, безкорисливої любові. Виховувати дітей у цнотливості означає виховувати в них здатність любити по-справжньому, не поступаючись схильності вважати іншу людину предметом насолоди. Наша здатність любити часто потрапляє в пастку того, що святий Іван називає похіттю плоті (1 Ів. 2,16). Цнотливість – це внутрішня свобода, яка не дозволяє людині потрапити в рабство похоті плоті. Мається на увазі духовну боротьбу: відкидання нечистих помислів, подолання спокус, відмова від дій, які оскверняють людське тіло і вносять безлад в сокровенну сферу людини. Як свідчить Катехизм Католицької Церкви, «цнотливість вимагає, щоб людина навчилася володіти собою. Це частина підготовки до правильного користування людини свободою. Альтернатива зрозуміла: або людина володіє своїми пристрастями і знаходить спокій, або вона дозволяє їм панувати над собою і стає нещасною» (2339).

Подружжя також покликане до цнотливості, тобто до чистоти любові, що захищає його від можливих сурогатів. Подружній цнотливості суперечать деякі дії, які практикуються в інтимному житті: вони не тільки не є актами любові, але і загрожують самій любові. Цнотливість – це загальна доброчесність, яка проявляється по-різному, залежно від життєвого статусу. Для людини, що обрала безшлюбність заради Царства Небесного або склала монашу обітницю, цнотливість рівноцінна повному стриманню. Будь-яка людина, яка не перебуває в шлюбі, покликана до абсолютної стриманості. Інтимні стосунки з людиною, яка не є подругом, завжди будуть гріхом проти заповіді «Не чини перелюбу». У християнському шлюбі цнотливість не є синонімом стриманості, але в деяких випадках стриманість стає проявом здорового розуму. Наприклад, природні методи планування сім’ї – єдині прийнятні для християн – передбачають більш-менш тривалі періоди стриманості, коли чоловік і жінка, бажаючи відповідально підійти до народження дітей, відкладають зачаття, стримуючись у сприятливі для зачаття дні. Є й ситуації, коли чоловік і жінка з вагомих причин змушені повністю відмовитися від дітонародження, наприклад, через серйозну хворобу: тоді вони теж повинні утримуватися. У будь-якої подружньої пари, натхненій справжнім коханням, існують періоди стриманості – більш-менш тривалі. Ці періоди стають благодатним моментом для взаємного зростання в любові-самовіддачі, в повазі та чуйності один до одного.

«Невинність» в повсякденному сенсі позначає стан невинності, коли людина ще не мала сексуальних відносини. У цьому випадку йдеться про фізіологічну невинність. У найбільш вузькому сенсі невинність означає, що людина жодного разу в житті не порушила шостої заповіді. Існує також моральна невинність. Таку невинність можна не тільки повернути, а й вирощувати. Не випадково святий Августин, кажучи про Марію Магдалину, що ототожнюється з грішницею, стверджував, що після зустрічі з Господом і покаяння її по чистоті перевершила тільки Діва Марія.

«Невинність», «дівоцтво» може бути синонімом добровільної безшлюбності. Слово Боже рясно підтверджує, що дівоцтво відіграє особливу роль у домобудівництві спасіння. Діва Ізраїлева, про яку часто говорять старозавітні пророки, символізує вірність і любов до Бога. З приходом Христа Діва Ізраїлева іменується Церквою, а саме дівоцтво стає есхатологічною реальністю, яка знайде повний сенс тільки в останньому, остаточному здійсненні месіанського шлюбу народу зі своїм Господом. «Христос полюбив Церкву і видав себе за неї», – говорить апостол Павло (Еф. 5,25). Звертаючись до громади Коринту, Павло бажає представити її Христові «дівою чистою і непорочною» (2 Кор. 11,2).

Дівоцтво набуває особливої краси та особливого значення в образі Пресвятої Діви Марії. У ній були благословенні та обдаровані великою духовною плодючістю ті численні чада Церкви, які зробили вибір на користь безшлюбності заради Царства Небесного.

Дівоцтво не є велінням Господа: «Щождо дівиць, то наказу Господнього не маю, а даю раду як той, хто завдяки милості Божій гідний довір’я», – пише апостол Павло (1 Кор. 7,25). Це не припис, а особисте покликання від Бога, особливий дар. Основа християнського дівоцтва – Царство Небесне: «Не всі це слово розуміють, а ті лише, кому дано» (Мт. 19,11) – говорить Господь. Безшлюбні – продовжує апостол Павло – передбачають стан воскреслих з мертвих, коли всі будуть подібні до ангелів.

Comments

0 comments

Про Андрій Петренко

Avatar

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

one × two =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Ми виявили Ad Blocker!

Для коректної роботи порталу просимо вимкнути Ad Blocker.
На сторінках відсутня агресивна реклама.

How to disable? Refresh