У 20 кілометрах від Джакарти на острові Ява в Індонезії знаходиться Bantar Gebang – найбільша звалище в Південно-Східній Азії, яке є домом для 3 тисяч сімей. Їх життя було задокументоване в серії шокуючих фотографій 36-річним фотографом Олександром Саттлером з Кольмара, Франція. Він відвідав звалище, на яку привозять 9 000 тонн сміття в день. Дивіться його репортаж:
1. У 20 кілометрах від Джакарти на острові Ява в Індонезії знаходиться Bantar Gebang – найбільше звалище в Південно-Східній Азії. І це дім приблизно для 3 тисяч сімей.
2. Багато дітей, які називають це жахливе місце “домом”, народилися прямо там.
3. Моменти життя цих людей були відображені 36-річним французьким фотографом Олександром Саттлером.
4. Саттлер розповів, що тамтешні сім’ї використовують смітник як спосіб заробляння на життя. Вони знаходять у купах сміття речі, які потім перепродують. А живуть вони ось під такими саморобними дахами:
5. Саттлер каже, що умови життя там просто жахливі, і що сім’ї живуть буквально в “грязьовому світі”.
6. Дорослі, які живуть на звалищі, схоже, змирилися зі своєю долею.
7. Звалище наповнене мухами, які постійно літають навколо людей, які збирають речі для продажу.
«Діти живуть посеред сміття, грають в смітті», – розповідає Саттлер.
Деякі з них, за його словами, гуляють по звалищі босими ногами. Травми не рідкість, оскільки земля засмічена гострими предметами.
«Батьки показали мені відкриту рану на стопі сина – я відчув себе абсолютно безпорадним».
Вражаюче, але більшість дітей виглядали щасливими і безтурботними. Але, швидше за все, тільки тому, що їм просто не було з чим порівняти своє життя.
Він сказав: «Діти навчили мене, що навіть у найгірших ситуаціях можна знайти те, чому радіти. Я бачив, як діти грали, веселі і щасливі, намагалися всіляко розважити мене, показали мені свої іграшки і “дім”, знайомили з батьками».
8. У цього чоловіка є взуття, але багато на звалищі ходять босоніж по бруді.
9. Щодня на звалище привозять близько 9 000 тонн сміття.
10. На фото жителі сміттєзвалища збирають продукти, які були викинуті жителями Джакарти.
11. Дивно, але багато дітей на звалищі щасливі і безтурботні. Але Саттлер вважає, що це відбувається тому, що у них немає ніяких прикладів того, що їх життя може бути кращим.
12. Одна з колішніх мешканок звалища, Різу Боенар, робить все можливе для поліпшення умов життя там. Вона була однією із щасливчиків, які змогли отримати можливість ходити в нормальну школу. Але вона повернулася, щоб навчити людей Bantar Gebang того, що їхнє життя може стати кращим.
