Свято-Іванівська лавра, яка була заснована митрополитом Андреєм Шептицьким на території Музею народної архітектури і побуту «Шевченківський гай», що у Львові, просить міську владу присвоїти музею ім’я архімандрита Климентія Шептицького та виділити близько 3 га землі для забезпечення повноцінного функціонування унікальної лаври. Про це учора, 3 серпня, розповіли під час прес-конференції.
Як розповів студит – настоятель Свято-Іванівської лаври Юстин Бойко, Музей народної архітектури та побуту у Львові був заснований братами Шептицьким у квітня 1927 року як Свято-Іванівська Лавра студійського уставу УГКЦ.
«Лавра – це один із видів монастиря, який відзначається своєю історичною, соціально і культурною діяльністю і саме такою бачив її Митрополит Андрей Шептицький. Тут він дав монахам лісничівку, яка потім була перебудована у головний монастирський корпус, де тепер розміщена адміністрація музею. Монахи-студити мали за обов’язок опікуватися дітьми-сиротами, господарювали. Коли прийшла війна, вони переховували тут єврейських дітей», – розповів Юстин Бойко.
Він також зазначив, що серед цих дітей був Курт Левін, який написав книгу «Мандрівка крізь ілюзії», де детально оповідає своє перебування у цьому місці.
«Коли монахи прийшли на це місце, то перша потреба постала у церкві. Був варіант збудувати нову церкву, але інший варіант підказали митрополиту відомі вчені та мистецтвознавці Михайло Драган і Іларіон Свінціцький. Вони запропонували перенести дерев’яну церкву з с. Кривки, вона мала стати головним храмом цієї лаври, а опісля – одним із перших об’єктів музею просто неба. Ідея створення такого музею витала ще від 1894 року, коли була проведена виставка, під час якої музейники намагалися представити українську дерев’яну архітектуру. Перевезенням церкви займався більше брат митрополита Андрея – архімандрит студитів Клементій Шептицький. У 1930 році церкву перенесли, а 7 липня 1931 року відбулося її освячення. Це перший і найдавніший об’єкт на цій території», – розповів Юстин Бойко.
Відтоді монастир розвивався, працювала іконописна школа, монахи навчали дітей різних ремесел. Із воєнним лихоліттям розвиток лаври був припинений, остаточно вона припинила своє існування з ліквідацією УГКЦ у 1946 році – після так званого Львівського псевдособору.
«Лавра припинила існування, але всі об’єкти залишилися. Тут почав діяти інтернат, однак існувала небезпека, що церква з с. Кивки і решта пам’яток будуть знищені. Тому львівська інтелігенція почала шукати шляхи створення на базі лаври музею народної архітектури і побуту. Своїм листом до Микити Хрущова вони просили, щоб тут створити музей, який окремою постановою заснувався у 1971 році», – сказав отець Юстин Бойко.
5
З архіву монастиря Студитів у Вудстоку (Канада).
Він наголосив, що назва «Шевченківський гай» – народна: «З проблисками незалежності України тогочасний директор Мирослав Рибак, бачачи, що церква відроджується, шукав контакти з монахами-студитами, аби вони відродили лавру. Це була унікальна церква. Перша літургія відбулася 21 березня 1990 року».
З часом монахи жили спочатку у школі, яка біля церкви, а потім їм віддали монастирську пральню, де вони і досі мешкають.
«Це місце є унікальним тим, що воно поєднує два елементи. Насамперед це сакральне місце, адже тут розміщено найбільше сакральних об’єктів. Друге – це місце культурного відпочинку, де люди можуть побути в тиші та спокою, навчитися народних ремесел. Однак минуло 25 років незалежності і виникло питання розвитку музею та розвитку лаври. Почався пошук стратегічного підходу до цього. Митрополит Львівський написав листа міському голові, який розпорядженням від 21 червня утвердив створення робочої групи», – сказав отець Юстин.
Отець Юстин Бойко висловив кілька ключових пропозицій щодо подальшого розвитку музею і лаври.
5
Реставрація розписів іконописної школи. Фото – Сергій Бобра, Гал-інфо.
«Перше – це ідентичність цього місця. Львів’яни, а тим більше люди, які приїздять відвідати Львів, мало знають, що це місце пов’язане з братами Шептицьких. Після наукової конференції ми звернулися до міського голови Львова, з проханням, щоб музею присвоїти ім’я архімандрита Климентія Шептицького як того, який, згідно з архівними даними, найбільше причинився до створення музею. Встановити ювілейну дату 7 липня, для відновлення історичної справедливості. Друге – питання розвитку музею і розвитку Свято-Іванівської Лаври. Наша позиція така, що ми приречені на співпрацю і на єдину стратегію, яку ми вбачаємо у розвитку цього місця. Зокрема, ми відновлюємо фрески, монастирську криницю, монаший цвинтар. Однак тут слід враховувати і людський фактор, щоб із зміною чи то настоятеля, чи директора музею ця співпраця продовжувалась. Тому має бути юридична основа. Ми хочемо на рівні митрополита і міського голови Львова укласти угоду про постійний розвиток. Музей почав два роки тому розробляти стратегічний проект розвитку музею. Відтак, лавра хоче бачити своє місце у цьому», – сказав отець Юстин.
Своєю чергою директор департаменту «Адміністрація міського голови» Львівської міської Андрій Москаленко, підтвердив, що розпорядженням мера створено робочу групу: «Ми домовились, щоб робота була максимально прозорою. Станом на сьогодні проведено чотири засідання робочої групи. Ми активно працюємо над питаннями ознакування, інфраструктурного та урбаністичного розвитку».
Директор Музею народної архітектури та побуту у Львові Роман Назаровець також зазначив: «Ми плідно співпрацюємо зі Свято-Іванівською лаврою. І за цей рік було багато зроблено. Щодо стратегії, то ми теж багато зробили. Зокрема, доробляємо робочий проект Візит-центру. Розробляється проект третього поверху теперішнього адмінкорпусу, щоб зробити приміщення для фондів».
Щодо Візит-центру він зазначив, що заплановано чотири зону.
«Це буде сучасний інформаційний центр. Відвідувачі зможуть замовити екскурсії, отримати інформацію про музей. Зона послуг включатиме 16 туалетів. Це буде сучасний вхід, який буде візитівкою музею. Кафе швидкого харчування для відвідувачів. Виставкова зона, де можна буде виставляти експонати музею і, якщо лавра захоче, то її експонати також. Буде також зона майстер-класів і виставкових залів», – сказав він.
Додамо, що питання будівництво Візит-центру викликало значне обговорення громадськості. Зокрема, пропонувалося провести громадське обговорення такого проекту. Натомість, за словами Назаровця, громадського обговорення не буде.
5
Музей володіє унікальними фондами, які ніде зберігати. Фото – Сергій Бобра, Гал-інфо.
«Погоджувати будуть з гідно з чинним законодавством. Проект Візит-центру передбачений Генеральним планом – у вхідній зоні, і громадського обговорення не потрібно. Він буде будуватися коштом бюджету розвитку Львівської міської ради. Будівля буде на балансі музею і у центрі працюватимуть тільки працівники музею. Щодо кафе, то буде оголошено відкритий тендер, і яка компанія переможе, така і буде оперувати це кафе», – сказав він.
Директор не зміг відповісти на питання Гал-інфо про те, скільки дерев планують вирубати задля будівництва Візит-центру: «Коли буде проект і експертиза, тоді буде звернення до відповідних органів щодо вирубки необхідної кількості тих дерев. Ще такого не проводили».
Своєю чергою отець Юстин Бойко зазначив, що минулого року йому розповіли про наміри будівництва Візит-центру.
«Назва провокує різні розуміння. На нашу думку, це добра справа тоді, коли водночас планується закласти сучасний адміністративний будинок з добрими приміщеннями для фондів. Щоб були передбачені сучасні офісні приміщення для працівників музею. Особливу увагу я звертаю на науковий відділ, адже історію цього місця треба досліджувати і треба писати наукові праці. Тут величезний пласт знань. Треба дати гарантію, що музей буде розвиватися. Ми звертаємо увагу на розумне використання коштів, які виділяє міська рада на музей. Коли пройтися, то ви побачите багато зробленого, але треба констатувати той факт, що музей потребує радикального втручання. Потрібно бити на сполох не лише на рівні міста, але й держави, адже багато унікальних пам`яток перебувають в такому стані, що потребують негайного ремонту. Якщо їх вчасно не відремонтувати, то вони просто пропадуть. Згідно з Генпланом передбачено закладання нових етнозон – Волині і Полісся. Якщо все це відновити, це буде користуватися великим попитом і служитиме для добра народу», – сказав отець Юстин.
Ще одним не з’ясованим питання є земля.
Заступник директора Інституту пам`яткоохоронних досліджень при Міністерстві культури України, Президент НКУ «ІКОМОС» Микола Гайда розповів, що Інститут на замовлення лаври опрацював історичний концепт започаткування Лаври і її існування в міжвоєнний та радянський період.
«Ми підняли пласт документів, які стосуються виникнення об’єкту та економічних засад, адже кожна річ має мати економічне підґрунтя. Це були ті землі, які скупив Митрополит Шептицький і подарував лаврі. Тоді був зроблений перший крок, суголосний європейським віянням кінця ХІХ століття. Йдеться про збереження сакральної спадщини, що було започатковано перенесенням церкви з с. Кривки», – сказав Гайда.
5
Церква з с. Кривки. Фото – Сергій Бобра, Гал-інфо.
Головний юрист Свято-Іванівської лаври Тетяна Садовська зазначила: «Історія лаври бере початок від моменту заснування Шептицьким і відновила діяльність у 90-их роках. У 1996 році статут лаври був затверджений в установленому законом порядку. З того часу лавра надсилала листи на адресу дирекції музею і керівництва міста, щоб монахам надали будівлі, які будувалися і купувалися коштом Шептицького. У 2011 році ЛМР надала їм ці приміщення. Вони вже у власності, але керівництво лаври хоче діяти відповідно до чинного законодавства. Для цього вони мають отримати законне право на користування землею. Це потрібно для того, щоб відновити об’єкти, якими володіє лавра. У часи митрополита Шептицького було закуплено землі у десять разів більше, ніж сьогодні має музей у користуванні. Лаврі потрібна лише територія, на якій вона фактично здійснює діяльність», – зазначила вона.
Вона додала, що нині музей отримав у користування лише 36,5 га. Лаврі ж потрібна тільки та територія на якій вона здійснює діяльність, щоб розвиватися, жити і працювати, а це близько 3 га.
«Прикро, що на сьогодні законні права лаври порушені, адже Львівська міськрада надала у постійне користування музею 36,5 га землі. Це стосується і землі, на якій є будівлі Лаври. Згідно з цивільним і земельним кодексами, якщо особа набуває право власності на об’єкт, до неї переходить і право власності на землю. Ми звернулися на ім’я міського голови з проханням виділити і надати у постійне користування лаври відповідну земельну ділянку. Ми сподіваємося на співпрацю, про яку говорить дирекція і влада міста, щоб нам не довелося йти до суду», – повідомила Тетяна Садовська.
Наразі невідомо куди поділися цілі гектари землі, які донедавна належали Музею. З майже 50 га залишилося лише – 36,5 га. Чи можливо повернути ці гектари музею? На це запитання заступник міського голови Львова Андрій Москаленко не дав чіткої відповіді. Він лише напустив туману: «Завданням робочої групи є подати пропозицію у визначений термін. Одним із рішень може бути дорожня карта по тій чи іншій логістиці, яку визначить робоча група і може включати ряд рішень, які необхідні з боку сесії Львівської міської ради».
