Олег Кашин назвав мене «дурним українським автором». Згоден. Можна було бути розумнішими. Просто порадіти анексії Криму або забути. Можна було просто сказати, що в Україні громадянська війна і взагалі вони самі в усьому винні або забути. Можна було приєднатися до патріотичного крику орди шовіністів, напівбожевільних імперців і різного роду пристосуванців, які ховаються під опозиційними масками, можна було стати частиною більшості, намагатися всидіти на двох стільцях.
Це банально вигідно і легко, бо не вимагає ніякого опору навколишнього середовища. Компроміси з недогризками совісті — це пік моральної позиції в Росії.
Зверніть увагу, що ці люди настільки відірвані від цивілізації, від загальнолюдських цінностей, що в їхньому уявленні співпереживати українцям може тільки українець. У Росії народ і клубок невиразної псевдоінтелігенції завжди поєднувався зі злочинами держави. Це шлях найменшого опору будь-якої підневільної людини. І вони всі повзуть по цьому шляху століттями, думаючи, що відіграють особливу роль, що є частиною чогось дуже важливого і великого
А насправді — це нехитра історія бандитської і відсталої держави, написана кров’ю мільйонів загублених людських життів. Умита горем і несуча всім навколо смерть з руйнуванням, повна безглуздості існування країна.
Ось так виходить. Я дурний український автор. А Кашин розумний російський автор. Живемо в одній країні, в одному місті, але на різних планетах. Я ж схоже один з останніх дурних українських авторів в Росії, які не можуть залишатися спокійними або байдужими в період воєн і анексій, особливо, коли навколо стільки цинізму, підміни понять і брехні.
Я говорив і буду говорити. Українське питання першорядне для Росії сьогодні. Вина її безмірна. Подальша доля її неможлива без припинення війни, без повернення Криму, без фінансових і моральних покаянь. Росія поперхнулася своїм маленьким, але гордим сусідом.
Не по зубах їй вільна Україна.
Бажаю всім розумним російським авторам висікти собі це на лобі раз і назавжди. Світанок України в променях заходу агонізуючого сусіда — і немає та не може бути сумнівів у чесної, зрячої людини сьогодні.
Олександр Тверській, російський журналіст,
