Ринок пpaці за мoтyзкою і xитpi сеньйори: як живyть yкраїнські зapoбітчани в Італії

Середня зарплата доглядальниці — 7-8 євро за годину, але італійці часто намагаються обвести українців навколо пальця.

Поруч з овочевими лотками і розкладками з пресою на околиці Риму десятки українців в вихідний день очікують роботодавців. На батьківщині вони були кваліфікованими лікарями, вчителями, юристами, а за кордоном стають різноробочими і доглядальницями – повідомляє у свому сюжеті Страна.

Станція метро Ребіббія на околиці Риму — шматочок України в столиці Італії. Місцеві жителі тут — гості нечасті, а ось українська мова звучить на кожному п’ятачку.

У неділю невелика площа перетворюється в «український базар». Десятки вантажівок привозять продукти, посилки і пресу.

Ірина Петрощук — з Івано-Франківська. Їй 60, і два роки тому вона приїхала сюди на заробітки, влаштувалася «баданте» — доглядальницею.

Саме на цей «ринок праці» приходять італійці і вибирають собі українську няню, домробітницю або доглядальницю. Десятки наших співвітчизників стоять за натягнутою мотузкою — але, побачивши камеру, вони розбігаються.

«Майже три місяці тут стояла.

Потім підійшли їхати на коллабрію, я погодилася. Працювала на городах, півроку підучила мову, повернулася. Потім знайшла роботу», — розповіла Наталія Кам’яна.

Чотири роки Наталя доглядала за сеньйором: готувала, прибирала, але восени він помер. Тепер жінка знову на ринку — і знову шукає роботу.

«Я заробляла 1200 — але без вихідних. Чотири роки я практично не виходила. Тільки виходила два рази на тиждень, купувала продукти на нас і все. Зараз вийшла — і трошки дивно, чотири роки не виходила, все, що знала — забула», — розповіла жінка.

Середня зарплата тутешньої доглядальниці — 7-8 євро за годину, ділиться волинянка Ніна Гапляк. Але праця, каже, пекельний. До того ж, італійці часто намагаються обвести українців навколо пальця.

Директор італійсько-українського товариства, яке тут, на Ребіббіа, вже 18 років консультує наших громадян, — українками захоплюється. Каже, що роботи вони не бояться, мову вчать швидко і асимілюються.

«Головне, ми несемо українську культуру італійцям. Поважати традиції — і старого, і молодого — навчили мене українці. А ще — навчили їсти часник, я тепер не хворію. А, до речі, сало з шоколадом — точно придумали українці», — зазначив президент італійсько-української спільноти Маріо Тронка.

Українці ж — у всякому разі ті, хто працює в Італії нелегально, — рожеві окуляри знімають майже відразу. Журналісти поспілкувалися з десятками наших співвітчизників, і все до єдиного — скільки б не заробляли в Італії, — сходяться в одному: рано чи пізно вони повернуться в Україну.

Comments

0 comments

Про Андрій Петренко

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

fifteen + fourteen =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Ми виявили Ad Blocker!

Для коректної роботи порталу просимо вимкнути Ad Blocker.
На сторінках відсутня агресивна реклама.

How to disable? Refresh