Коли по сто разів на день кричати “Разом – сила!”, воно перетворюється на банальність. Натомість коли під час вуличних сутичок єднаються україномовні і російськомовні, українці і представники інших національностей, дієві націоналісти і вчорашні обивателі, це гасло кричати не потрібно – воно просто втілюється в життя.
Це сталсь і на українській Революції, коли під час силового розгону мітингувальників у Києві трагічно загинули 20-річний Сергій Нігоян (арм’янин за походженням) із Дніпропетровщини та громадянин Білорусі Михайло Жизневський, який мешкав у Білій Церкві. Не менш шокуючим стало повідомлення про трагічну смерть львів’янина науковця Юрія Вербицького, який закінчив геодезичний факультет Львівської політехніки.
На сьогоднішній день у нас хвора влада. За кривавий розгін Майдану “беркутівцями” – амністія, за спійманого злочинця-карманника протестувальниками – в’язниця.
Цей так званий закон Про амністію суперечить не лише українському праву, але й елементарному здоровому глузду. По-перше, уявіть собі, що звільнення людей, які зараз опинилися за ґратами, залежить від того, чи певні особи або група осіб, які навіть не знайомі із затриманим, виконають певні дії. Тобто ваша винуватість чи невинуватість залежить від абсолютно випадкових осіб, яких ви навіть не знаєте! По-друге, закон вводить у дію Генеральний прокурор України. Вважаю, навіть не варто нагадувати, що саме цій особі українці довіряють чи не найменше, адже саме злочинні дії прокуратури стали однією із причин виходу людей на протести по всій країні.
