Прикордонник Валерій Сидоров з позивним «Сварщик» розповів про свою участь в операції «Вівальді» на стику Донецької та Луганської областей, де разом з побратимами з 3-го прикордонного загону пройшов низку запеклих боїв і зазнав тяжкого поранення.
За словами Валерія Сидорова, його групу передали у розпорядження Третьої штурмової бригади, де до прикордонників ставилися як до штатного підрозділу. Після короткої, але інтенсивної підготовки їм поставили завдання працювати на закріплених позиціях. На першій позиції, яку вони зайняли на віджатому російському спостережному пункті, все навколо було всіяно тілами загиблих російських військових, яких він намагався рахувати, але припинив після сотні.
Саме на цій першій позиції «Сварщик» уперше вступив у стрілецький бій, коли разом з побратимами зупинив ворожу двійку, що намагалася просочитися в тил. Одного з росіян вони знищили одразу, другого, за словами Валерія, добив дрон «Баба Яга». Через кілька днів підрозділ отримав наказ рухатися вперед і закріпився приблизно за 3,5 км від попередньої позиції. Через цю ділянку в тил виходили поранені бійці, а у зворотному напрямку доставляли боєкомплект і провізію. Там бої стали інтенсивнішими, і в одному з них загинув побратим Валерія з позивним «Малина».
Після цього прикордонники зробили новий ривок уперед: спочатку на проміжний спостережний пункт, а за добу зайняли вже четверту позицію. Там, за словами Сидорова, він «нарешті відчув, що таке справжня війна» – по них майже безперервно працювали дрони та міномети, уламками йому посікло аптечку й амуніцію, однак уся група тоді залишилася живою. Згодом прикордонникам наказали змінити позицію, і вони просунулися ще приблизно на кілометр, де затрималися на кілька днів. Під час виходу за посилкою «Сварщик» знищив російського військового, який або просочився в тил українських сил, або намагався вийти до своїх.
Сили оборони продовжували витісняти ворога, і, за словами Валерія Сидорова, загалом вони пройшли близько тринадцяти кілометрів, іноді не встигаючи як слід облаштуватися на нових позиціях. На шостому за ліком спостережному пункті, де стояв сильний сморід від десятків тіл загиблих російських військових, підрозділ пробув близько десяти днів. Саме там стався останній для нього бій: у сутичці «два на два» він знищив обох противників, але, покликавши побратима з позивним «Маг», не почув відповіді й побачив його загиблим від поранення в серце. У цьому бою Валерій також дістав поранення в руку – куля влучила в кістку, а спроби зупинити кровотечу турнікетом виявилися безуспішними.
Одразу вийти з позиції «Сварщик» не зміг, оскільки російські війська почали обстрілювати посадку, де він перебував, термобаричними зарядами. Лише через чотири доби після поранення прикордонник дістався до стабілізаційного пункту, де показник гемоглобіну в його крові становив 60 одиниць за норми 120. Валерій Сидоров зазначає, що вважає своє виживання справжнім дивом, хоча внаслідок поранення втратив руку.
Нині «Сварщик» проходить інтенсивну фізичну реабілітацію в залі одного з відомчих санаторіїв Держприкордонслужби. Він дякує лікарям, психологам і персоналу реабілітаційного центру за фахову допомогу та людське ставлення, відзначаючи, що відновлення йде добре. Після демобілізації Валерій планує опанувати нову професію та розглядає можливість працювати водієм маршрутного таксі, щоб, за його словами, усі хлопці з посвідченням учасника бойових дій гарантовано мали безкоштовний проїзд.
