Хочу поговорити з “Новоросами” (або “новоросійцями”, не знаю, як там у вас прийнято) про майбутнє. Про майбутнє Абхазії.
Росія і Абхазія недавно підписали договір про союзництво і стратегічне партнерство строком на 10 років. Згідно з цією угодою, створюється загальний оборонний простір і спільні угруповання військ з перспективою повної військово-політичної інтеграції двох держав. Також Росія значно, до 5 млрд руб. на рік, збільшує фінансову допомогу Абхазії, включаючи соціальні виплати та пенсії.
“Новоросія”, вам би теж так хотілося, вірно? Але у мене до вас запитання: а ви в Абхазії давно були? Я був, давайте вам розповім.
Отже, кордон між Абхазією і Росією – просто видимість. Перевіряють тільки російські прикордонники. За пропускним пунктом стоїть заправка “Роснефти” – ніби з Росії і не виїжджала. Місцеві жінки носять довічний траур в пам’ять про своїх загиблих чоловіків. Всі вдячні російським солдатам за порятунок. На території республіки валюта – російський рубль.
Що приємно, якщо ти турист, то можна навіть злегка напідпитку сісти за кермо – ти гість, тобі пробачать. Туристам, що привозять в республіку російський рубль, взагалі багато чого прощають. Виноробу можна сказати “у тебе неправильне вино”, і гарячий кавказький чоловік не схопиться за кинджал, а розкаже, як ти його ображаєш.
Тому що все, від поліцейських і виробників до пересічних мешканців, знають, що ти повинен бути всім задоволений і вдома друзям розповісти, як в Абхазії добре, і підтримати легенду про небувалу гостинність абхазів.
А інакше республіці не вижити. У них є красиві гори і найчистіші ріки, мінеральні джерела, тепле море … але бюджетоутворююче промислове підприємство – деревообробна фабрика – всього одна. Але ж треба ж утримувати головну дорогу країни в порядку, вчасно перебудовувати все, що розмивають гірські річки. Потрібно платити купу соцвиплат, витрачатися на силові структури, лікарів, вчителів, чиновників.
Так що тобі, рідкісному хамло і п’яниці, з радістю б розповіли все, що про тебе думають, але … доводиться вибирати – гордість або життя.
Пляшка хорошого абхазького вина коштує 200 рублів. Тарілка супу в кафешці навпроти винзаводу – 150. Більша частина товарів у місцевих магазинах – російські, і ціни на них дорожче, ніж в Росії, природно. В відновлення підприємств, так вдало розбомблених “тбіліськими окупантами”, Росія грошей не вкладає. У кращому випадку, в майбутньому, відкриє свої підприємства, де абхази будуть недорогою найманою працею.
Самі абхази швидко відбудувати республіку не можуть, до нормальних працюючих молокозаводів, м’ясопереробних фабрик, електростанціям їм ще йти і йти. Пансіонати відновили – і то добре.
Але повернемося до “Новоросії”. Припустимо, вас таки обгородять колючим дротом, і ви отримаєте якийсь нібито суверенітет. Жити далі за що плануєте? Будете заманювати росіян на екскурсії по зруйнованим містам, що кишать бойовиками? Заробляти на дотаційних здебільшого підприємствах? На продажу електроенергії, більша частина якої виробляється за межами “Новоросії”?
Звичайно, Росія може вас датувати, наприклад, купуючи вугілля. Але чи захоче? РФ і так своє вугілля експортує, а тут рубль з нафтою б’ють антирекорди. Так, поки є що вивозити, будуть приходити напівпорожні гуманітарні КамАЗи.
Але ви впевнені, що коли вивозити стане нічого, зате треба буде забезпечувати кілька мільйонів людей соцвиплатами і зарплатами, ви все ще будете потрібні Путіну?
