Вчора я повернувся з України.
Порівняно з минулими роками, зміна тільки одна: молодих українців призивають в армію, а по телевізору на деяких каналах йдуть новини з фронту.
Все інше – як і раніше, скрізь чути російську мову, ніхто російських не утискає, ніякої ненависті, ніякого націоналізму.
Звичайно, я був тільки в українській глибинці, а на Донбасі, напевно, я побачив би набагато більше нового. Але, хочу нагадати вам, нинішня територія боїв в Україні – це невеликий за обсягом нарив:
І живий цей нарив тільки з однієї причини: що з Росії його колупають, підгодовуючи зброєю і нашими з вами співвітчизниками, нашими братами, синами, родичами, – для яких в цьому випадку є одне страшне визначення: “гарматне м’ясо”.
Брат моєї дружини (йому немає тридцяти) пройшов медкомісію і чекає призову.
Його друг, з яким вони проводжали мене вчора до Борисполя, – після повернення отримав повістку, і сьогодні відправився на призовний пункт.
Це неймовірна маячня, заради безглуздих амбіцій декількох людей росіяни й українці повинні вбивати один одного.
Закінчити це маємо ми: адже почалося і триває це божевілля з Росії.
Чи все кожен з нас зробив для того, щоб в Україні перестала литися кров?
Джерело:
