Здається, що інтеграція JDAM-ER під МіГ-29 та Су-27 потребувала значно більше зусиль ніж AGM-88 HARM та Storm Shadow
Джерело: Defence Express
Командування Повітряних сил ЗСУ показало фото із високоточною плануючою бомбою JDAM-ER під крилом Су-27, яку підписує командувач ПС генерал-лейтенант Микола Олещук з нагоди Дня Незалежності.
Й тим самим стало зрозуміло через які складності пройшли фахівці для того, щоб реалізувати скидання цього озброєння із радянських машин.
Справа в тому, що за фразою “інтегрувати високоточне озброєння”, стоїть значно більший перелік завдань, ніж просто “прикріпити” бомбу. Хоча навіть для того, щоб підвісити JDAM-ER скоріш за все прийшлось “попотіти”.
При цьому можливо навіть більше ніж для інтеграції AGM-88 HARM. Для її запуску протирадіолокаційної ракети використовується штатний тримач LAU-118/A для західних літаків, який вже підвішується на пілон радянської машини. Або використати готовий пілон від Tornado для Storm Shadow. А ось у випадку JDAM-ER знадобилось ускладнювати конструкцію.
Сама бомба фіксується на тримачі (ejector rack), можливо це MAU-50, який призначений для штурмовиків A-10. Він дозволяє використовувати бомби вагою до 2000 фунтів (до 907 кг) і його вистачає для 500-фунтових JDAM-ER.
MAU-50
Альтернативним варіантом вбачається тримач MAU-12 для F-15 та F-16, який вже може тримати до 5 тисяч фунтів.
MAU-12
Але справа в тому що тримач вставлений у ще одну конструкцію яку ідентифікувати не вдалось. На західних машинах ці тримачі “вставляють” у сам пілон, й він повністю ховається у ньому.
У випадку конструкції на Су-27 – перехідник напіввідкритий, а також має аеродинамічний наплив. Й знайти щось аналогічне під крилом американських машин не вдалось.
Через це можливо зробити припущення, що для підвішування під радянські машини Повітряних сил України JDAM-ER знадобилось розробити такий перехідник. Й зробити це у доволі стислі строки, провести його випробування й виготовити у достатній кількості.
