Це тільки на картинці, перед багаточисленними телекамерами між президентом Росії Путіним і главою РПЦ Кирилом повна ідилія. Насправді Кирило – це не той глава РПЦ, якого Путін хотів бачити на чолі церкви. Глава РПЦ Кирило – це людина, якій не судилося прожити своє життя, як хотілося тільки йому. Про це в ефірі одного з телеканалів розповів політолог Віталій Портников.
Він зазначив, що, коли він думає про ту життєву трагедію, яку пережив патріарх Кирило за все своє життя, то ловить себе на думці, що це страшна драма. За словами Портникова, Кирило був священнослужителем, що подає великі надії, він був улюбленим учнем митрополита Никодима, дуже впливового ієрарха, який першим наблизив до себе молодого Кіріла. Незважаючи на всі заслуги Никодима, КДБ було проти того, щоб Никодим ставши патріархом, вважаючи його занадто самостійною фігурою, хоча він фактично керував церквою від імені патріарха Алексія Першого, тому що той був старий і хворий. Проте Никодима в РПЦ підозрювали у таємних зв’язках з католицькою церквою. В один прекрасний день митрополит Никодим відправляється до Ватикану, як голова відділу зовнішньо-церковних відносин РПЦ, привітати з інтронізацією Папу Римського Іона Павла Першого. Він прийшов, вручив документ в кабінеті Папи і у нього стався серцевий напад.
За словами політолога, в РПЦ подумали, що це знак і всіх учнів Никодима почали цуратися, серед яких виявився і Кирило. Але тут на перший план вийшов митрополит Філарет, який фактично став главою церкви. Саме митрополит Філарет допоміг Кіріла вижити в цій ситуації, тому що мав добрі стосунки з Никодимом. Далі шляхи Філарета і Кіріла розходяться. Кирило набуває ваги в церкві, але священнослужителі таємно його недолюблюють, вважаючи його католиком, лібералом. А вже згодом для всіх стало несподіванкою, що главою РПЦ став Кирило.
