Норвегія — країна незабутньої романтики і приголомшливих фіордів
Приголомшлива природа і безліч визначних пам’яток, Норвегія – те місце, яке обов’язково потрібно відвідати хоча б раз у житті!
Я дуже люблю подорожувати, але, побувавши у багатьох європейський країнах, все здавалось вже банальним і схожим: архітектура, природа, люди… Тоді разом з моїми знайомими ми почали думати, де знайти щось незвичайне, не схоже ні на що, але в той же час прекрасне і вражаюче?! Так і з’явилася ідея побачити одне з природних чудес світу — норвезькі фіорди. Правда, ціни у Норвегії також помітно «виділяються», але я розповім, як можна досить економно провести час у цій чудовій країні.
Трохи теорії. Коли говоримо «фіорд» — маємо на увазі Норвегію, і навпаки. Фіорди — це вузькі, звивисті і глибоко врізані в сушу морські затоки зі скелястими берегами. Вони покривають більше 90% берегової лінії Норвегії.
Норвегія — одна з найдорожчих країн світу (2-ге місце після Швейцарії). Але засмучуватися не варто, потрібно просто ретельно продумати план поїздки, з чого ми почали. Перше — це зібрали команду з чотирьох чоловік, щоб розділити витрати на транспорт, житло і т. д. Бюджетні авіалінії, сухпайок з собою також допомогли заощадити.
Норвегія — країна північна, тому до вибору першої подорожі потрібно підійти дуже серйозно. Ми вирішили їхати в найтепліший місяць року — липень. Але теплими речами і дощовиками все-таки припаслись. Гірська погода в Норвегії дуже мінлива і не передбачувана.
Наша подорож почалася з аеропорту Саннефіорд Торп (Sandefjord Torp) в Осло — сюди зазвичай прилітають літаки бюджетних авіаліній. Громадський транспорт ходитиме тільки між містами, але ми орендували машину, обравши агентство ще вдома, хоча в самій будівлі аеропорту представлені всі перевізники. Машина в такій поїздці — набагато економніша, до того ж можна розпоряджатися часом, як зручно. Включаємо GPS-навігатор і вперед до мрії.
Їхати довелося по звивистому гірському серпантину. На деяких ділянках ще лежали брили снігу і було трохи зимно, але ми не могли упустити такий прекрасний момент для фотосесії.
Сніг ставш першим яскравим враженням, і це був тільки початок. Далі ми зустріли ліниво бродячих по дорозі овечок.
Бажання зупинитися, подивитися і пофотографувати з’ являлося кожні кілька хвилин: гострі масивні скелі своєю величчю одночасно жахали і манили, гірські озера і водоспади заворожували і ніби гіпнотизували.
І ось ми дісталися до першого чуда Норвегії — гори К’єраг (Kjerag). 4444 дерев’яних сходинок (6 км) ведуть до її вершини. Нам здалося спочатку, що піднятися наверх буде шалено складно. Розмірковуючи над цим, ми зустріли туристів, які тільки поверталися з вершини. Вони так і не дочекалися, щоб туман розсіявся і можна було побачити навколишню красу. А нам пощастило — погода ніби спеціально для нас прояснилася. Це нас надихнуло на підйом.
Так, шлях був досить важким, і думка повернутися виникала в голові. Після 15-хвилинного підйому почав накрапувати дощик, який лише посилювався. Підніматися стало важче, і тільки трекінгові черевики рятували від ковзання. Ми підбадьорювали одне одного, нагадуючи, що нас чекає попереду. 2.5 годин після випробувань підйомом ми все-таки досягли кінцевої точки і побачили неосяжні горизонти фіордів, а найголовніше — камінь Кьерагболтен. Це величезний камінь, який застряг між стінами скель. Побачена картина, впевнена, назавжди залишиться в нашій пам’яті.
Після Кьерага ми думали, що красивіше місць вже не може бути. Але вже наступний пункт поїздки змусив змінити нашу думку. Цим пунктом стала село Люсеботн біля витоків одного з норвезьких фіордів — Люсе-фіорду. Величні обривисті скелі і нависші над ними густі клуби туману і вузька смуга води, що переливається, ніжно-блакитними і темно-зеленими відтінками, — моє тіло оніміло, а очі не могли закритися від захоплення.
Вражень було море. Але заради них доведеться пройти через всі тягарі подорожі: звивисті дороги вимотують, недолік кисню хилить до сну, а мінлива погода, дощ і туман, супроводжують майже весь час. Виходячи з цього, бажано, щоб у поїздці було два водія. У нас був тільки один, тому доводилося робити багато коротких зупинок.
Для ночівлі краще вибрати готель поблизу фіорду, харчуватися тут дуже дорого, ціни вищі в 2-3, а то й у 4 рази.
На другий день нашої поїздки ми запланували переправитися на поромі до міста Ставангер, де нас чекала наступна визначна пам’ятка Норвегії — гора Прекестулен (Preikestolen). Довжина підйому становить 3.8 км, але після Кьерага ці цифри вже не могли нас налякати. А погода дуже засмутила. Була сильна злива, підйом і спуск зайняли приблизно по дві години кожен. Щоправда, маршрут також вимощений дерев’яними сходами, що полегшує сходження і робить його більш швидким і зручним. На вершині нас очікувало ще одне приголомшливе видовище — обривистий стрімчак гори Прекестулен. Він настільки крутий, що створюється враження, ніби шмат гори просто обвалився. Не втримавшись і не побоявшись небезпеки, я залізла на край схилу, щоб відчути себе володарем світу.
Так закінчилася наша подорож. Для повернення ми вибрали дорогу вздовж набережної смуги Північного моря. Після важкого підйому так хотілося розслабитися в теплій водичці, але сильний вітер не дозволив нам цього. Що ж, довелося задовольнятися свіжістю морського прибою і фотосесією…
Знаючи, що Норвегія — рибна країна, ми не могли втриматися, не спробувавши місцевих морських делікатесів. У закладі маленького містечка Егерсунд вирішили замовити рибку. Задоволення було не з дешевих, тому порцію поділили на двох. 1 крона приблизно дорівнює 3 грн.
Подорож по Норвегії небезпечна тим, що ви можете не захотіти повертатися додому. Але «ризикнути» безперечно варто. Ці місця не залишать байдужим нікого.
На питання, з чим можна порівняти Норвегію, я можу відповісти — це казка, щось нереальне і прекрасне.
