План Путіна провалився. Причому двічі

План Путіна провалився. Причому двічі. Спочатку йому не вдалося отримати Україну завдяки зраді Януковича. А тепер зірвався і “грузинський” сценарій.

Що Путін робитиме далі? У нього ж не так багато сил і грошей, як може здаватися на перший погляд. І часу в нього – обмаль.

Що б ви робили на його місці? Роздути шию, як злісна ігуана, здибити холку, як роздратований собака – і нагнітати, залякувати, брати на понт – поки супротивник остаточно не впаде духом і не кинеться втікати; а потім гнатися слідом, загнати і прикінчити.

Ось саме цим (роздуванням шиї) Путін зараз і займається. І всі ці натовпи крикунів і панікерів, що вимагають розстріляти уряд і повісити на Майдані головнокомандувача, які несподівано з’явилися навколо нас, – саме з цієї опери.

Так от, як би ці горласті люди не намагалися переконати нас у тому, що їм “болить за Україну”, насправді це смертельні наші (і України) вороги. У нормальній країні таких у воєнний час ставлять до стінки. Оскільки ми тільки стаємо нормальною країною, то в цієї нечисті є ще трохи часу. “Перед смертю не надихаєшся”.

Іще раз. Все йде нормально. А з урахуванням тієї дупи, в якій ми опинилися завдяки самі знаєте кому, – і зовсім чудово. Як би не ридали деякі за Кримом, ми таки виграли перший раунд. Україна жива, уряд діє, армія приходить до тями.

Деякі наші частини в Криму перейшли на бік ворога? Авжеж. І це прекрасно. Бо краще так, аніж під час фронтових бойових дій. Зараз узагалі приголомшливий час – коли “зерна відокремлюються від полови”. Все лайно спливає. І відразу видно, “хто є ху”.

Сьогодні вже чітко бачимо, що наше суспільство ділиться на три виразні частини. З першими – патріотами – все зрозуміло: ми не скиглимо, не б’ємося в істериках, ми спокійно готуємося до війни і, коли прийде час, візьмемо зброю і підемо добровольцями.

Друга група – відверті зрадники; з цими теж усе зрозуміло. Рано чи пізно їх поставлять до стінки, і на тому їхня ганебна “епопея” скінчиться.

А ось третя – про них треба сказати особливо.

Це ті, хто “не хоче воювати проти братів”, хто обурюється через мобілізаційний бардак, хто вимагає федералізації і цікавиться, що Україна може їм дати, щоб отримати їхню лояльність.

Ці люди вважають, що всі їм винні. І не розглядають москалів як ворогів. Ось такі дві основні ознаки людей, схильних до “московського синдрому” .

“Московський синдром”, як ви вже розумієте, – це різновид “стокгольмського”, але тільки з очевидною поправкою “на вітер”; і вітер цей дме з північного сходу.

Жертви “московського синдрому” потрапляють в армію через мобілізацію і вже на другий день починають скаржитися на кепські побутові умови в казармах. Їх погано годують і не дають їм постільної білизни. Їх обіцяли призвати на тиждень, а призвали на півтора місяця. І вони скаржаться, лаються та погрожують розгубити “бойовий дух”.

Друзі мої, це просто смішно. Я міг би розповісти про свої умови служби в Радянській армії в ЗабВО і, повірте мені, що би тут зараз не відбувалося, там було гірше (хто там служив – мене підтримають).

(Уже не кажу про те, що існувало (і існує) безліч набагато неприємніших місць, аніж ЗабВО.)

Але річ навіть не в цьому. Головна проблема в іншому. Хлопці, зрозумійте нарешті: вам ніхто нічого не винен! Ви нікому не робите послуги! Все виглядає зовсім інакше: на вашу домівку напав смертельно небезпечний ворог. Він пограбує і жорстоко принизить вас і ваших рідних. І тільки ваш вибір – захищатися або скиглити.

Визначтеся нарешті: або Україна – ваша домівка, або ви тут “у приймах”. Третього не дано.

Так, наша держава традиційно є слабкою – це було і за часів УНР, і зараз також. (Єдиний, здається, приклад ефективної української держави – це коротка історія ЗУНР.) Ну і що? Ми що ж, не звикли вирішувати своїх проблем самостійно? Або ми державу захищаємо від москалів?

А я ось думав, що ми збираємося воювати не за Турчинова з Яценюком, а за себе, свої сім’ї, свої будинки, за свою землю, за майбутнє своїх дітей. То що, я не правий?

Не можна очікувати від держави більшого, ніж те, на що вона зараз здатна. Дасть зброю, уніформу і пайки – супер. Не дасть – самі розберемося. Ми ж українці: маємо природжений талант до самоорганізації. Ми он кілька століть жили взагалі без своєї держави. І нічого, справилися :-))

До речі, суто українська фішка: призов добровольців у частини через Фейсбук. Як 79-та Миколаївська аеромобільна бригада, командир якої, невдоволений якістю мобілізованих через військкомати призовників, завернувся до громади через соціальну мережу.

А безліч наших із вами співгромадян, які за власний кошт екіпірують військові частини та заправляють бойову техніку, або купують вогнепальну зброю, або проходять прискорені курси самооборони. Я знову і знову пишаюся нашим народом! Він найкращий і непереможний! І абсолютно самодостатній.

Звичка постійно озиратися на державу і чекати від неї манни небесної – це не українська риса, це справжнісінький “московський синдром”.

Або ось, наприклад, це огидне ниття про те, що “як можна стріляти в братів”?

Москалі весь час нашої спільної історії вигадували подібні заклинання, щоб позбавити нас волі до опору. Ще Запорізьку Січ вмовляли здатися, мотивуючи це тим, що, мовляв, “як можна піднімати зброю на православних братів?” При цьому самим “православним братам” це “братерство” абсолютно не заважало робити з нами таке, що не спадало на думку ні ординцям, ні католицькій шляхті, ні яничарам, ні есесівцям.

Завдяки діям Росії український народ тільки за першу половину ХХ століття у війнах, репресіях, голодоморі, колективізації, терорі втратив 40% своєї чисельності (15 млн осіб). Це і в числовому еквіваленті, і у відсотковому співвідношенні більше, ніж втрати євреїв у Голокості. Ось такі у нас “брати”!

Вони вдираються на нашу землю, вони йдуть сюди зі зброєю в руках, а ми – що? Не можемо в них стріляти?! Вони – вороги! І кожен, хто “не може стріляти у братів” – такий самий ворог.

Це – клятий “московський синдром”, коли для жертв вороги стають ближчими, ніж визволителі.

Ще одна ознака “московського синдрому” – страждання декого з наших військових у Криму щодо “відсутності наказу”. Це просто смішно. У Статуті все, що потрібно, написано. А якщо вам не надходять накази від командування – то що? Правильно, тоді слід діяти “на власний розсуд”.

І ви ж знаєте, що це за “розсуд”. Ваша совість вам завжди підказує, як слід вчинити. Але лінощі, страх і меркантильність іноді заважають. У цьому і є справжня проблема, а не в поганому командуванні.

Хтось скиглить, що їх, мовляв, покинули. Це цирк якийсь. Вони під вогнем? В оточеній фортеці? У блокаді? Про що взагалі розмова? І що означає “покинули”? Вони що, розлюблені панянки?

Вони виконують бойове завдання. Так, непросте. Так, ризиковане. Але далеко не найнебезпечніше.

Їх шантажують за допомогою їхніх сімей? Розумію. Це дійсно жахливо. А що заважало ці сім’ї вивезти на материк на самому початку заварухи? Або, принаймні, перевезти до казарм частини? Незручно? Некомфортно? Так, може, не все тоді так небезпечно і критично?

Я твердо знаю ось що. Одна з головних особливостей українських вояків завжди (ще з часів козаків) – це була ініціативність. Український воїн завжди думав своєю головою і у скрутних ситуаціях не потребував неодмінно наказів командування, щоб робити правильні речі.

Хочете свіжий приклад? Будь ласка: 61 дніпропетровський десантник із Перевального. Виїхали з Криму зі зброєю і технікою.

Та навіть 150 героїчних юнаків із Севастопольської військово-морської академії, або екіпаж тральщика “Черкаси” – вони знайшли спосіб вчинити гідно і мужньо, незважаючи на серйозний ризик.

Це означає, що або “кримські покинуті” – не українці, або вони просто хотіли здатися. А це вже, погодьтеся, зовсім інша історія. І називається вона – зрада.

Зрештою, не дарма кажуть: “хто хоче – шукає можливість, хто не хоче – причину”. Так от, сьогодні “хотіння – НЕ хотіння” – це і є вододіл між українцями та людьми, ураженими “московським синдромом”.

Пам’ятаймо, що ніхто, крім нас, не захистить нашу Україну й наші родини. Недаремно на шевроні 79-ї аеромобільної бригади так і написано: “Ніхто крім нас”.

Слава Україні!

Валерій ПРИМОСТ

Comments

0 comments

30 коментарів

  1. Вспомните Отечественную предатели были со всех сторон но вспомните о том кто был отец Путлера вначале Власовец затем Гитлеровец кровь одна что папа туда и сын!!!!!!!!!!!

  2. все замечательно, все правильно, но почему же никто не пришел на помощь тем 20 тыс. военных в крыму? действительно ли считали что если там начать воевать то путин тут же вторгнется с востока? или “никто не хотел умирать”? но позор страны еще к сожалению отзовется. неужели разбомбить хотя бы тех кто окопался на перешейке было абсолютно невозможно?

  3. Владимир Васильев

    “Кого Бог желает погубить, у того отнимает разум” (античная поговорка).

  4. киевлянин

    Провалился план?

    Мое мнение, он такого подарка даже не ожидал – получить весь Крым за 2 недели, “без единого выстрела” + заполучить всю целую военную технику.

    Сейчас россиская армия, по всей линии границы с Украиной и готова к наступлению. Это такая стратегия у нашего руководства: делать вид, что ничего не происходит и уходить? Куда? и как далеко?

    С такими темпами Путлер может пройти всю Украину за 1 день, от Востока до Запада.

    Понятно. Армию гробили десятилетиями, и в армию приходили наверно многие отслуживать, получая погоны за погонами, а не быть готовым к войне в любую секунду и минуту защитить свою Родину. Профессия ВОЕННЫЙ это быть готовым в нужный момент защитить свой народ и страну, а в случае необходимости пожертвовать первым своей жизнью.

    Почему ни один корабль не затопили, танк, самолет не взорвали, а подарили все АГРЕССОРУ, который уже готовится из всего этого по нам стрелять?

    Причин много, но главное:

    Некомпетентность, Трусость и ПРЕДАТЕЛЬСТВО (причем на самых высших уровнях)

    Народ Украины должен понять сейчас одно – его выживание, его Свобода и Независимость находится только в ЕГО собственных руках.

    • Богдан

      Да и ежу было понятно,что если Украина будет сближатся с НАТО то развал Стране обеспечен. Вот откуда ноги растут. И, если к примеру в Одессе или в другом городе появятся войска с запада. то начнется 3 мировая .

  5. Васьок

    Спасибо! Очень хорошо расписано!

  6. Роненса

    Треба розуміти, що Путін все грамотно расчитал і опустив нашу владу. Невже там в (кремлі) НЕ прораховували і багато інших варіанти типу, – “а якщо так” або второрой або 5 варіант
    Треба констатувати просрали Країну політики, але не народ. Українці ні під яким приводом не стрілятимуть (крім явних бандитів) в братів слов’ян.

    • Татьяна

      Никогда мы не будем братьями
      ни по родине, ни по матери.
      Духа нет у вас быть свободными –
      нам не стать с вами даже сводными.

      Вы себя окрестили «старшими» –
      нам бы младшими, да не вашими.
      Вас так много, а, жаль, безликие.

      Вы огромные, мы – великие.
      А вы жмете… вы всё маетесь,
      своей завистью вы подавитесь.

      Воля – слово вам незнакомое,
      вы все с детства в цепи закованы.
      У вас дома «молчанье – золото»,
      а у нас жгут коктейли Молотова.

      Да, у нас в сердце кровь горячая,
      что ж вы нам за «родня» незрячая?
      А у нас всех глаза бесстрашные,
      без оружия мы опасные.

      Повзрослели и стали смелыми
      все у снайперов под прицелами.
      Нас каты на колени ставили –
      мы восстали и всё исправили.

      И зря прячутся крысы, молятся –
      они кровью своей умоются.
      Вам шлют новые указания –
      а у нас тут огни восстания.

      У вас Царь, у нас – Демократия.
      Никогда мы не будем братьями.

      • Богдан

        Когда слышу слово “демократия и демократические ценности ” то беру историю древнего мира . Дальше нет смісла говорить.

    • Володимир

      Я українець, тож слов”янин. І я буду стріляти, хай тільки сунуться! Брат не йде до мене в хату зі зброєю. Брати там є, але або їх мало, або геть затуркані. Подивіться російські канали, яке в них ставлення до України та українців. Тож кажу Вам, будемо стріляти, та ще й як.

      • ТАк с кем ты собираешься воевать и за кого ? Страна Украина только благодаря комунякам была создана и мы ее уже просрали. Иди и воюй за амбиции наших разноколеровых проходимцев. Прости точно Сталина не хватает.

    • Татьяна

      Звичайно не будуть стрілять, вони просто будуть захищати свою землю від бандитів. А в українців серед бандитів братів немає.

  7. Наталия

    Очень интересная статья и спасибо автору за нее.Здесь один товарищ написал,что длинная и никто не дочитывает.Такую статью на пол пути не оставишь.После ее прочтения,какое то вдохновение,радостно жить.Огромное спасибо за статью.
    Слава Украине!

  8. Сергей

    Статья правильная.
    А, комментаторы трусы и крысы.

  9. Наталья

    Героям слава! Спасибо за правильные слова.

  10. Цікаво, де сидить цей розумний пан, що написав статтю? Мабудь десь у затишному кабінеті в Києві?А звідти завжди краще видно те , що хочеться бачити, а не те що є насправді.

  11. Кто пустил макаку к печатной машинке ?

  12. Феодор

    Пам’ятаймо, що ніхто, крім нас, не захистить нашу Україну й наші родини. Недаремно на шевроні 79-ї аеромобільної бригади так і написано: “Ніхто крім нас”.- Вот и вперед на защиту нашей ЭЛИТЫ.

  13. Александр

    Всё конечно хорошо, если бы не было так грустно. Нельзя рубить с плеча. Что делать людям у которых родственники в России. Как можно стрелять в таких же пацанов. Пока не начнётся открытая агрессия с реальной стрельбой…

  14. Суржик

    Хватит тут диферамбы петь нашей новой власти и нашей ,, непобедимой Украине,, Не так все хорошо, как вы тут пишете.Как было взяточничество , так оно и осталось!А бандитизм зашкаливает! Врываются в дома и грабят от имени Майдана ! А законы диктует Правый сектор!Вот вам и наша непобедимая страна!

    • Вас пограбували?

    • Про взяточничество: буквально сейчас в Василькове в автошколе гайци собирают по 1.5 т грн за права. Экзаменуемым предложили написать заявление, и 100% гайци сели бы. Реакция чудесная: нет!!!, никто с нас ничего не требует и т.д. Вопрос: причем тут власть??? Начинайте с себя!!!

  15. московский синдром

    Валерий Примост – автор статьи, ну просто молодцом. Он и военный стратег, и политолог и психолог, как же он здорово разобрался в этой сложной ситуации. Надо было ему в Крым ехать, разрулить ситуацию, а так тройка неспособных просрала. Валера, где ты раньше был? С твоим анализом?

  16. А я считаю что не нужно призывать тех кто не хочет .ведь можно сделать проще и при этом чтоб все остались довольны . Например если человека призвали. А он по каким либо причинам не хочет или не может идти в армию нужно дать ему возможность оплатить пребывание в армии другого солдата котрый будет служить за него

  17. Статья хорошая, патриотическая, но слишком длинная. Такие редко кто дочитывает до конца. Нужно писать самое главное, “тезисы”. Согласен, что все наши беды не от слабой армии, а от “пятой колонны”-внутренних иуд!

  18. Сергей

    В Одессе “зеленые человечки” умоются кровью!!!

  19. Віктор Борківський (граф Дунін-Борковський)

    Генеральному прокурору України
    О. Махніцькому

    Борківського Віктора Вікторовича

    «Щодо порушення кримінальної справи за ч. 2
    ст. 437 КК України проти Президента РФ В.В.
    Путіна, Голови Ради Федерації Федеральних
    Зборів РФ В.І. Матвієнко, четвертого президента
    України В.Ф. Януковича, т.з голови ВР АРК В.А.
    Константінова і т.з. голови РМ АРК С.В. Аксьонова
    за розпалювання загарбницької війни в Україні
    за попереднім зговором громадян України із
    завойовниками з РФ»

    Заява

    З метою завоювання території України Президент РФ В. Путін вступив у зговір із Президентом України В. Януковичем про ухилення підписання В. Януковичем, від імені України, договору з ЄС про вступ до Європейського Союзу з метою спровокувати антиурядовий виступ народу в Україні. Ця народна реакція на свавілля В. Януковича й мала стати підставою для звернення В. Януковича до В. Путіна про ввід військ РФ на суверенну територію України.
    Але В. Янукович з переляку втік з України, чим сплутав карти В. Путіну. Це й спонукало його вступити у зговір з С. Аксьоновим та В. Константіновим, спонукавши їх захопити владу в АРК під охороною спецназу РФ, що вони й зробили.
    Захопивши владу в АРК, С. Аксьонов та В. Константінов створили підгрунтя для початку військової інтервенції армії РФ на територію України, якою є й півострів Крим, а не самостійна територія АРК як суб’єкта власності на цю територію.
    Президент В. Путін, прихистивши В. Януковича, організував останньому прес-конференцію в Ростові на Дону. На цій прес-конференції В. Янукович звернувся до В. Путіна з проханням розпочати війну проти суверенної України. Згодом була зачитана і відповідна заява В. Януковича до В. Путіна, як Президента РФ, розпочати війну проти суверенної України.
    Розуміючи, що він розпочинає війну проти сусідньої держави, В. Путін, вирішив прикрити свою інтервенцію з метою загарбання України, звертається до Голови Ради Федерації В. Матвієнко з проханням надати дозвіл на проведення військових дій в Україні.
    Рада Федерації, уже з подач В. Матвієнко, розглянула подання В. Путіна та одноголосно надала йому дозвіл на військові дії проти України. Дослівно, щоб не допустити неточностей:

    «Рассмотрев обращение президента РФ. и исходя из интересов и безопасности жизни граждан РФ, наших соотечественников, и личного состава воинского контингента вооруженных сил РФ, дислоцирующихся в соответствии с международным договорами на территории Укрианы, Автономная Республика Крым в соответствии с пунктом «г» части 1 статьи 102 Конституции Российской Федерации Совет Федерации Федерального Собрания Российской Федерации постановляет: дать согласие президенту РФ на использования Вооружённых сил Российской Федерации на территории Украины до нормализации общественно-политической обстановки в этой стране».

    Як бачимо, мова йде про дозвіл на військові дії (війну) проти України не в порядку захисту співвітчизників, як вказано у преамбулі, а з метою «нормалізації громадсько-політичної обстановки у цій країні». Тобто, поновити на посаді Президента України В. Януковича силою автоматів РФ. Саме з цією метою і було розпочато війну в Україні у районі військової бази РФ, якою є АРК.
    Своїми протиправними діями фігуранти по справі нанесли не лише матеріальну шкоду Україні, а й нанесли, фактично непоправиму, шкоду міжнаціональним братнім відносинам між російською та українською нацією та принизили корінне населення в Україні та її невід’ємній частині – Кримському півострові, кримським татарам.
    Враховуючи наведене, прошу порушити кримінальну справу проти Президента РФ Владіміра Владіміровича Путіна, Голови Ради Федерації РФ Валентини Іванівни Матвієнко, четвертого Президента України Віктора Федоровича Януковича, самозваного Голови АРК Володимира Андрійовича Константінова та самозваного Голови РМ АРК Сергія Васильовича Аксьонова за п. 2 ст.. 437 КК України: «Планування, підготовка, розв’язування і ведення агресивної війни».
    У ході розслідування звернути відповідну увагу та відреагувати на злочин В. Януковича щодо передачі іноземній державі усіх державних та військових секретів України. Додатково інкримінувати В. Константінову та С. Аксьонову захоплення влади в АРК з допомогою спецназу РФ тощо.

    Прошу не звертати увагу, як на правову основу введення військ РФ на територію України в районі Криму як повернення історичної справедливості володіння Кримським півостровом Всеросійською імперією, оскільки РФ є правонаступницею СРСР, який, у свою чергу, не є правонаступником Всеросійської імперії.
    Якщо керівництво РФ визнає поновлення, де-юре існуючої Всеросійської імперії і передасть владу Романовим, то я, як спадковий дворянин РІ, готовий стати на захист прав Всеросійської імперії, яку незаконно знищили більшовики Росії, а не «бандьоровці». Усе інше – фарс агресорів.
    Цей фарс фігуранти у справі намагаються прикрити так званим «референдумом кримського народу» як аналогію всеукраїнського референдуму від 01.12.1991 року щодо проголошення незалежності України.
    По перше, такого конгломерату як кримський народ не існує у природі, а є народ України, у складі якого є кримськотатарський народ.
    По друге, референдум від 01.12.1991 року, батьком якого є я, відбувся у відповідності до ст..ст. 5, 69 конституції УРСР щодо права України виходу зі складу СРСР, та ст..ст. 5, 72 Конституції СРСР щодо права союзних республік виходу зі складу СРСР. Автономні республіки таким правом не наділялися.
    А в Конституції України та Конституції АРК узагалі не йдеться про референдуми виходу АРК з України, бо Україна є унітарною державою.

    Щодо кримінальної відповідальності за завідомо незаконну заяву про злочин – попереджений.

    Додаток: на 15-ти арк..

    В. Борківський
    19.03.2014

  20. Патріотичний ура-вигук при повній інформаційній імпотенції

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

six − 5 =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Ми виявили Ad Blocker!

Для коректної роботи порталу просимо вимкнути Ad Blocker.
На сторінках відсутня агресивна реклама.

How to disable? Refresh