Економіка

Під час повномасштабної війни українці почали і більше одружуватися, і частіше розлучатися

Війна стимулює українців як частіше брати шлюб, так і більше розлучатися, адже зараз багато людей живе за принципом – існує лише сьогодні, а завтра може й не бути

Зростання кількості шлюбів

Війни й раніше стимулювали людей частіше одружуватися. Це пов’язано зі стресом і бажанням справитися з цим стресом. Для прикладу, з початком Другої світової війни кількість шлюбів у США також різко зросла – на 250%, за даними JR Woods and Sons, компанії з виробництва обручок. Помітний стрибок стався після нападу на Перл-Харбор – на 60% у порівнянні з тим самим місяцем попереднього року.

По всій Україні відділи реєстрації актів цивільного стану також повідомляють про збільшення числа шлюбів, зокрема, дуже багато військових одружується. За офіційними даними Міністерства юстиції, попри війну та окупацію росіянами частини наших територій, у першій половині 2022 року в Україні зареєстрували 102 318 шлюбів. Для порівняння, минулого року в першому півріччі було зареєстровано 86 тис. шлюбів.

У час війни почастішали випадки розлучення через суд

Також у РАЦСах кажуть про зменшення розлучень у їхніх бюро. Однак треба розуміти, що мільйони українців виїхали за кордон і не можуть розлучитися у РАЦС, оскільки одного з партнерів фізично немає в Україні. У таких випадках розлучення відбуваються через суд. Як кажуть адвокати, число таких справ з війною значно зросло.

“Перший етап напливу розлучень – це був карантин. Люди сиділи вдома, були надто щільно разом, – розповідає адвокат зі Львова Іван Яцишин. – Коли ж дозволили виходити, то почали розлучатися. Мав тоді по 3-4 таких справи, які йшли через суд. Для порівняння, до того в середньому у тиждень лише одна справа про розлучення. Зараз знову активізація розлучень через суд. Перші тижні було затишшя, а тепер, коли більшість плюс-мінус пристосувалися до нових умов, чимало людей звертається до мене у справі розлучення. Наприклад, нещодавно звернулося молоде подружжя, до трьох років разом, дітей у них немає. Жінка виїхала, каже, що не буде повертатися. Фактично, чоловік змушений звертатися через суд. Бо якби вона була тут на місці, могли разом написати заяву у відділ реєстрації шлюбів і їх би розлучили без суду. А так жінка не може дати згоду. Зростає завантаженість суду непотрібною роботою. Бо таких справ чимало, коли через війну пари розстаються і розуміють, що разом не хочуть жити. Є також різниця у тривалості розлучення. Якщо двоє на місці, то достатньо і двох тижнів, щоб отримати розлучення. А так, коли когось немає і через суд, тоді мінімум десь 4 місяці триватиме процес розлучення”.

Розлучуються або після року-двох життя разом, або після десятків років спільного життя

Щоб розлучитися через суд, треба витрати близько сотні доларів. Адже до 1 тис. грн вартуватиме судовий збір, плюс 1-2 тис. грн коштуватимуть послуги адвоката. За словами адвоката Івана Яцишина, великою перевагою нашого законодавства є те, що законодавець розділив питання пов’язані з розірванням шлюбу, з проживанням дітей та поділом майна. Тобто розлучаючись, ви лише розв’язуєте питання розірвання шлюбу. Майновий поділ – це інший судовий процес, так само є з визначенням проживання неповнолітньої дитини.

“Поділ майна може тягнутися 2-3 роки, тому розглядати в одному проваджені ці два питання є не логічно і не комфортна обом сторонам. Стосовно неповнолітніх дітей, то у більшості суд розв’язує питання проживання на користь матері. Якщо ж батько хоче, щоб дитина жила з ним, то тоді мають дослідити умови його проживання. Залучають психолога, чи дитина хоче з ним проживати. Це також довгий процес”, – каже Іван Яцишин.

Адвокат розповідає, що тривалість шлюбів, які подають на розлучення є різна. Найчастіше – це або шлюби, які тривали короткий відрізок часу, або шлюби, які тривали дуже довго.

“Особисто в моїй кар’єрі адвоката, найкоротший шлюб тривав менш як місяць. Це ще було близько 10 років тому, коли жінка у вересні одружилася, а вже у жовтні хотіла через суд скасувати шлюб. Коли я запитав, чому так, вона відповіла, що чоловік у шлюбі дуже змінився”, – говорить Іван Яцишин.

Загалом в Україні сумна статистика щодо тривалості шлюбу. За деякими дослідженнями, останні роки у нас спостерігається найвищий показник розлучень у Європі. Лише близько третини шлюбів не завершуються розлученням. Тобто 2 з 3 шлюбів в Україні ведуть до розлучення.
У час війни людьми керує інстинкт самозбереження, який провокує жити тут і зараз

Однак, як кажуть психологи, війна може багато чого змінити. Адже сильний викид гормонів стимулює людей жити тут і зараз. Попри смерть, руйнування та жахіття, війна – потужний каталізатор до нового життя. Тому крім розлучень і бажання почати все з чистого листка, чимало людей наново закохуються у свої пари, а після війни очікується справжній бебі-бум.

“Війна закінчиться і буде багато любові, ейфорії та радості. Це у майбутньому. А зараз велику роль відіграє власна безпека, інстинкт самозбереження. Пари зважують всі за і проти, і часом приходять до висновку, що бути самим – їм простіше для самозбереження. Відповідно, вони полишають одне одного. При кризових ситуаціях, людина починає діяти так, якою вона є насправді. Хтось втече від проблеми, а хтось кинеться у бій і піде захищати не лише свою сім’ю, але й Батьківщину. З війною у людей прокидається те, що в стані спокою було приспане. І це щось впливає на стосунки, бо партнер чи партнерка бачить якою, чи яким ти є. Звідси й розуміння, що з тобою мені буде краще/гірше і, відповідно, хтось наново закохується у свої половинки, а хтось залишає їх”, – розповідає психотерапевтка за напрямком гештальт-терапії Наталія Семків.

Психологиня додає, що війна нам показала, що реальним є лише зараз, бо те, що завтра буде, то невідомо, а безтурботного вчора вже немає: “Кожен це відчуває, тому розуміє, якщо я сьогодні цього не зроблю, то завтра може й не бути, відчуває, що треба діяти, бо немає коли відкладати. Тому багато людей, які думали-гадали, чи варто одружуватися/розлучатися, беруть і роблять це. Зараз шлюби утворюються чи розпадаються саме через стадії загострення цього відчуття – жити тут і зараз”.
Важливо проговорювати з парою всі проблеми, які вас турбують

Якщо ж війна викликає у вас панічні атаки, ви все більше заглиблюєтеся у себе і віддаляєтеся від партнера чи партнерки, це явна ознака того, що вам потрібна психологічна допомога. Зараз таку допомогу можна отримати дуже легко, чимало психологів надають її безплатно, тому знайти її не складно, головне не боятися звернутися до спеціаліста.

“Розмова з подружкою чи другом не допоможе. Тим більше вам не допоможе алкоголь. Чимало людей починають пити, щоб приглушити ці тривожні настрої. Однак від того постає ще більше проблем. Зараз у нас є багато можливостей психологічної допомоги, якої не було колись. Зараз можна все пропрацювати і не зруйнувати шлюб. Але якщо вам не “окей” в цьому шлюбі, то себе не треба ґвалтувати. Треба з розумним егоїзмом мати відношення до себе. Потрібно себе любити. Не самозакоханим бути, а саме себе любити. Якщо проблема пари є короткостроковою і не глибокою, то варто пропрацювати її, щоб зберегти стосунки, а не кидатися у крайності розлучення. Дуже важливим є спершу проговорити всі питання з партнером/партнеркою. Потрібно завжди говорити, бо від недоказаного виникає багато проблем. Є люди, які з дитинства не навчені говорити про те, що їх турбує. Але потрібно вчитися це робити. Це так само як природно дозволяти собі усміхатися і плакати – не маскувати те, що вас турбує, що у вас всередині”, – розповідає Наталія Семків.

З юридичної точки зору, шлюб має як свої плюси, так і мінуси

У будь-якому випадку, людина сама має вирішити, чи хоче вона брати шлюб або розлучуватися. Як говорять адвокати, юридичне узаконення пари має як свої плюси, так і мінуси.

“Шлюб збільшує обов’язки й відповідність для членів пари. Якщо беруться борги, то двоє відповідають за них, а не один. Але також, якщо набувають блага, то двоє набувають, а не один. Тому все залежить від ситуації та чесності партнера/партнерки. Держава не змушує нікого одружуватися, люди можуть жити разом без шлюбу. Частіше, це якась данина традиціям та культурний момент. Те саме стосується набуття жінками прізвища свого чоловіка. Ніхто не змушує до цього, однак жінки часто самі наполягають на цьому. Однак у випадку розриву стосунків, шлюб виступає, як рятівне коло. Адже, умовно, чоловік може працювати, заробляти гроші, а жінка — сидіти вдома і виховувати дітей. При розлученні жінка є захищена, бо набуте благо є спільним благом. Тому кожен сам собі обирає у якому статусі йому краще жити”, – підсумовує адвокат Іван Яцишин.

Еспресо

Читайте нас : наш канал в GoogleNews та Facebook сторінка - Новини України