Leopard 1 неможливо назвати сучасним танком у будь-якому випадку, навіть попри те, що мова йде про версію машини 1987 року з тепловізором, а концепція його створення зараз взагалі виглядає дещо “дикою”
Джерело: Defence Express
Перша партія з декількох десятків танків Leopard 1A5 буде передана до України протягом найближчих тижнів. Про це офіційно повідомив міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус, зазначивши, що вони передаються у межах допомоги Німеччини та Данії.
Але в ситуації, коли навіть історія з бойовим використанням AMX-10RC потребує роз’яснення, скоріш за все треба одразу зазначити, що саме слід очікувати від Leopard 1A5 та у якій ролі. Бо часом міфологізація деяких зразків озброєння потім вдається у знаки.
І тому перше, що треба розуміти, що Leopard 1A5 – це точно не game changer і він не має жодного відношення до Leopard 2. Бо Leopard 1 розроблений у 50-х та потрапив до Бундесверу у 1965 році. А його версія A5 – це вже 1987 рік з нарощеним захистом, стабілізатором озброєння, тепловізором та оновленою системою управління вогнем EMES 18, яка є спрощеною версією системи Leopard 2A4.
Й доволі часто, коли мова йде про Leopard 1, то перше, що згадують з очевидних мінусів, це 105-мм гармата Royal Ordnance L7A3. Але справа в тому, що її бронепробиття в цілому відповідає можливостям 125-мм гармати радянських машин із БОПС “Манго” – 450-500 мм на дистанції 2 км. Але 105-мм калібру об’єктивно має меншу уражаючу потужність осколково-фугасних боєприпасів, виключно через геометричні розміри.
Але навіть і це не є критичним, бо головним недоліком Leopard 1 з яким боролись протягом усіх модернізацій є його слабка броня. А саме міцність броні була концептуально закладена у машину під час її створення, бо у тактико-технічному завданні зазначалось створити танк вагою до 30 тонн. Для розуміння Т-34-85 важив 32 тони. Й тому якось дорікати Porsche, а саме проект групи розробників під його головуванням обіграв інші пропозиції, важко. Хоча у 30 тонн розробники вписатися все одно не змогли й оригінальна машина важила 40 тонн.
Базова броня Leopard 1 – це максимальна товщина у 7 см та мінімальна 0,8 см у верхній полусфері. Також треба зазначити, що такий рівень бронювання тоді вважався у Європі в цілому достатнім, бо тоді панувала думка, що якою б товстою не була б броня, вона все одно буде пробита. І досвід Другої Світової війни, коли високозахищені Tiger та Panther програли значно легшим Т-34 та Sherman, в цілому був сприйнятий саме таким чином. Й окрім Leopard 1 за цією ж концепцією був створений французький AMX-30.
Завдяки модернізаціям захист машини дещо виріс за рахунок додаткових екранів із рознесеним бронюванням. Але єдиний реальний “апргрейд” захисту машини показала лише Канада на “афганських” Leopard 1C2 з активним використанням комбінованих композитних NERA-елементів, у вигляді комплекту MEXAS-M від німецької компанії IBD Deisenroth Engineering. Результат бойового використання цих машин в Афганістані, тобто конфлікті малої інтенсивності, виявився доволі красномовним.
Тобто використання Leopard 1 у реальному загальновійськовому бою буде виходити саме з цієї специфіки машини. З іншого боку, коли у рашистів почали з’являтися на озброєнні спочатку Т-62, а потім й Т-55 з Т-54, навіть в Україні активно почала панувала думка, що “це танк, їздить-стріляє”.
Але у будь-якому випадку, заздалегідь не варто формувати надвисокі очікувати від Leopard 1. Більше того, якщо поява на Leopard 2A4 динамічного захисту цілком очевидна, то для Leopard 1A5 це точно має стати необхідністю.
