Марта Марек, народжена в Левенштейн (* 1904 р. у Відні; † 6 грудня 1938 р. там же) була австрійською серійною вбивцею-жінкою, що викликала переполох у засобах масової інформації в період інтербелуму.
Після того, як Марта Марек успадкувала віллу в Медлінгу і фінансові ресурси як єдиний спадкоємець від свого покровителя, який був на 50 років старший за неї, вона, лише через кілька місяців, у серпні 1923 року вийшла заміж за студента Еміля Марека.
Спадок молода пара витратила за два роки, але заповзятлива Марта застрахувала здоров’я свого чоловіка. Наступного дня за раптовим збігом при рубанні дров Марек втратив ногу. Страхова компанія, послугами якої скористалися Мареки, запідозрила недобре і розпочався судовий процес. При цьому судмедекспертам на підставі множинних порізів на нозі вдалося переконливо довести, що це було ушкодження. Еміль Марек, який повністю підкорявся своїй дружині, навмисне завдав собі травм, щоб отримати гроші зі страховки.
Однак громадськість багато в чому опинилася на боці красуні Марек і вважала, що страхова компанія просто намагається уникнути виплати, використовуючи юридичні хитрощі. Вона та її чоловік були виправдані за звинуваченням у шахрайстві у 1927 році і засуджені до незначного тюремного ув’язнення лише тому, що Марта Марек намагалася підкупити або обмовити судово-медичних експертів. Страхова компанія погодилася на мирову угоду та виплатила більшу частину суми.
Марта Марек провела свій короткий час у в’язниці в камері з отруйною Леопольдіною Ліхтенштейн, яку було засуджено за отруєння свого чоловіка в 1925 році пастою з талієм для щурої отрути «Целіо». Можливо, це надихнуло Марека на подальші події.
Гроші від страхової незабаром було витрачено, а в пари з’явилися власні діти. Витрати зростали. Еміль після ампутації ноги в 1932 році несподівано помер. Коли двоє її пари захворіли і невдовзі померла одна дочка, Марта Марек знала, як зіграти роль багатостраждальної вдови і матері, і отримала широку хвилю співчуття, зокрема у вигляді фінансових пожертвувань. Її тітка Сюзанна Левенштейн, вдова офіцера генерального штабу, навіть призначила її спадкоємицею і теж незабаром померла невдовзі після цього, в 1934 році.
Згодом Марек підселила до себе квартирантку Феліцитас Кіттенбергер, яка погодилася застрахувати своє життя на господарку будинку як заставу за позичені гроші. Як думаєте, що трапилося з пані Кіттенбергер? Питання риторичне, проте смерть квартирантки не залишила байдужим її сина, Герберта Кіттенбергера. Він звинуватив фрау Марек у вбивстві своєї матері. А ще з’ясувалося, що Марек розпродала застраховані картини з її будинку і видала це за викрадення, щоби отримати виплату. Почалося провадження.
Були ексгумовані тіла Еміля Марека, дочки, Левенштейна та Кіттенбергера. Експертиза показала вміст у тілах важкого металу – талію. Ще у живого сина Марти теж знайшли у крові цей елемент. Свідчення очевидців також підтверджували причетність вдови Марек до смертей та махінацій зі страховкою. Марта Марек симулювала напади та сліпоту, і її навіть доводилося носити до зали суду на спеціально сконструйованому стільці.
Проте, 19 травня 1938 року її було засуджено присяжними до страти. Адольф Гітлер як глава держави відхилив прохання про помилування, подане щодо Марек. 6 грудня 1938 року Марек стала першою злочинницею, страченою на гільйотині у Відні катом Йоганном Райххартом, нещодавно доставленим із Берліна до Відня.
