Дорогі Священики та Богопосвячені Особи!
Возлюблені у Христі Брати і Сестри! У неділю, 10 липня цього року вже вкотре згадуватимемо річницю трагічних подій кривавої неділі 11 липня 1943 року, які є символом злочинів на Волині та у Східній Галичині.
Нехай Літургійна молитва, яку заноситимемо до Господа у цей особливий час Ювілейного Року Божого Милосердя, буде для нас поштовхом до того, щоб схилитися над гробами братів і сестер, які невинно загинули, або були замордовані. Вони через хрещення були занурені у смерть Христа, яка не є закінченням життя, але як віримо і сповідуємо, є лише переходом до нового, кращого життя, а наша розлука з ними є тільки тимчасова.
Згадуючи події, вписані в історію народів, які століттями є сусідами, а особливо поляків та українців, пригадаймо фрагмент спільної Декларації від 28 червня 2013 року, яка була підписана у Варшаві очільниками Римсько-Католицької та Греко-Католицької Церкви з Польщі та України. Напередодні сімнадцятої річниці Волинської трагедії пастирі Церкви, які своїми підписами підтвердили дану Декларацію, написали: «Прагнемо вшанувати пам’ять невинно загиблих, попросити пробачення в Бога за вчинені злочини і закликати всіх українців і поляків як у Польщі, в Україні, так і в цілому світі, до відваги відкрити серця та розум для взаємного прощення і примирення.»
Доповненням цього нехай будуть також слова святого Йоана Павла ІІ, який сказав: «Нехай через очищення історичної пам’яті всі будуть готові ставити вище те, що єднає, ніж те, що ділить.» Слова великого Папи є для нас найкращою підказкою для того як має виглядати шлях поєднання. Дорога примирення є одна – це дорога правди, адже правда єднає, а неправда ділить.
У тому ж дусі звертаюся до Вас, Брати і Сестри: «Віддаймо честь тим, які прийняли несподівану і наглу смерть. Вшануймо тих, які ризикували життям, рятуючи близьких від смерті, або ж в інший спосіб ставали на їхню оборону під час драматичних подій на Волині.»
Прошу також, щоб ми крім молитви, дбали про місця пам’яті –кладовища і братні могили. Багато з них є вже відкриті і впорядковані, але є й такі, які ще потребують гідного увіковічення. Відшуковуючи такі місця, постараймося, щоб на них був хрест – знак віри, любові і пробачення.
У дусі поєднання і пробачення у спільноті Церкви молімося: «Заради Його тяжких страждань, будь милосердний до нас і цілого світу», особливо до тієї частини світу, де бракує любові до ближнього, а серцями людей керує зло, яке несе смерть і знищення.
Роздумуючи над історією наших братів і сестер, просімо: «Вічне спочивання дай померлим, Господи, а світло віковічне нехай їм світить». Амінь.
Львів, 8 липня 2016 року
№ 33 / 2016
Архієпископ Мечислав Мокшицький
Митрополит Львівський,
Голова Конференції Римсько-Католицьких Єпископів України
