В Страсбурзі розпочалася чергова сесія Парламентської Асамблеї Ради Європи. Вона стартувала з найголовнішого – ухвалення порядку денного, і це була не звична, як завжди, процедура, в ній цього разу була вся інтрига боротьби росіян за нав’язування своєї волі Раді Європи. Знаючи про намір у ПАРЄ позбавити російську делегацію повноважень за порушення принципів співіснування у Раді Європи, Кремль вже певний час шантажує Європу.
То тим, що вихід Росіі з цих стін призведе до багатьох неприємностей – наприклад, припинення внесків, які щедро Росія вкладає в бюджет ПАРЄ, відновлення смертноі кари в Росіі, яку вони милостиво нещодавно відмінили як нібито демонстрацію кроку на шляху до демократіі, Кремль обіцяє й інші “незручності”, які матиме Європа, як раптом задумає покарати російського агресора за втручання у внутрішні справи України та анексію Криму. На те, щоби зламати хід подій і розпорошити наміри європейських парламентарів, було покладено всю пропагандистську машину, всі російські ЗМІ, й усі кадри, які давно й наполегливо росіяни ангажували тут, в стінах цієі структури.
Всі ці зусилля щедро оплачені Кремлем попри його ж лукаві й зневажливі заяви про те, що ПАРЄ для них малоцікава, нежиттєздатна організація. Зовсім нічого доброго зараз не можу сказати про те, як готувалася Україна до цих подій. Жодної роботи з депутатами парламентів, жодних дій дипломатичного корпусу – напередодні відльоту сюди я перевірила, щоб не бути голослівною, і пересвідчилася: дипломати не отримували вказівок працювати на цю тему, жодної інформаційної роботи украінська сторона в Страсбургу не провела. І думаю, це має бути питанням, на яке влада муситиме дати відповідь роз’яснення суспільству.
Отже, сесія затвердила порядок денний в такий спосіб: в середу вранці відбудуться дебати щодо загроз проти України, а в четвер після обіду – продебатують питання про долю Росіі в стінах Парламентськоі асамблеї. Якщо шукати в цій диспозиції позитив, то очевидно, що, дізнавшись під час дебатів більше про ситуацію в Україні, депутати зможуть чіткіше визначитися в четвер по рішенню щодо санкцій до Росіі. Росіяни також заявляли, що іх не влаштовує взагалі затверждення в порядку денному будь-яких дебатів щодо санкцій проти них і нахвалялися вийти з ПАРЄ самі.
Сьогодні дебати все ж затверджені, і можна вважати, що ця позиція програна. Однак, якщо казати те, що я думаю, то ми все одно маємо ситуацію, яка може бути іхнім планом “Б” – вона дасть росіянам можливість ще три дні обробляти європейців, забивати їм вуха своєю трактовкою подій, використати дебати для цього ж, а вже в четвер – байдуже, як відбудеться голосування, є передчуття, що європейців переконають, не буде фізичної більшості, ще в якийсь спосіб та “залишать агресора за столом переговорів”. Не поспішала би з риторикою “Європа нас зливає”, що стала дуже поширеною у нас. Бо для того, щоби нас, реально розуміючи ситуацію, підтримували, треба встати з насидженого місця й щось для цього робити або мати на то реальну волю. Потужна бригада російських ЗМІ носиться тут кулуарами й розсилає месседжі по світу, надиктовані російськими орлами. Жодного українського кореспондента тут не видно.
Представництво України у Страсбургу не виказує якихось особливих потуг працювати хоча би тут і зараз… Єдина сила, що проявляє себе тут – українці Страсбурга, які поширюють матеріали, що ми, громадські організаціі, привезли сюди, працюють з колегами з різних краін. Про один цікавий казус розповіли мені французькі друзі – знаючи про активність українців, хтось у ПАРЄ розклеїв на цілий тиждень оголошення, де попереджалося, що всі працівники цієі установи не мають право на демонстрацію своіх поглядів, участь у демонстраціях.
Оголошення було прикрашене картою Украіни, де було відрізано Крим, Південь та Схід, і все географічні назви були передані в російській транслітерації. Не було такого працівника Асамблеї, який би не розумів, кому це оголошення було адресоване… Воно провисіло майже весь робочий тиждень. Було потім визнано помилкою. Але, як кажуть у відомому анекдоті – а тепер піди й розкажи всій Одесі… Цікаво, що цього разу якийсь інвестор привіз сюди якусь групку молодих людей, що стали під РЄ з чимось на зразок альтернативноі громадської думки. Один похмурий хлопець із них пояснив, що вони бельгійці, одна строга дівчина назвалася “Украиной молодой из Киева”, прапор України вони тримали перевернутим, слогани були з помилками…
Росіяни й тут подбали про своїх туристів…Але іх підтримують наші депутати-регіонали. Цього разу якось сміливіше. Також єдиними з боку Києва тут є ми, представниці двох громадських організацій – я (“Громадська варта”) та Наталя Севідова (Bridge Ukraine-EU). Без повноважень від влади – бо не змогли до неї достукатися. Просто використовуємо всі наші можливості для того, щоби заповнити інформаційний вакуум якогомога більше. Вранці ми виступили й взяли участь у обговоренні української ситуації на засіданні політгрупи лібералів-демократів, привезли буклети з поясненням ситуації з анексією частини України, втручанням у внутрішні справи держави, бандитським розгулом на Сході.
Колеги висловили глибоке розуміння проблеми. Німецька депутатка Марі-Луїза Бек сказала, що попри тяжкий російський прес, зокрема медійний, попри поширення фальшивої інформації про фашизацію України, треба пам’ятати, що Янукович втік із країни, суспільство піднялося на свій захист, анексія території й нинішні плани анексувати більше Украіни – і на це Європа має відреагувати негайно й жорстко, це питання честі. Її підтримали й інші колеги. Потужно й безкомпромісно вимагають жорсткої реакції на російську агресивну політику британці. Вони внесли один із найгостріших законопроектів на цю сесію.
І все ж інтрига продовжується. Час і можливості тануть, але багато залежить від мобілізації украінських сил. Гадаю, ми переможемо. Може, не тепер. Але неодмінно. Принаймні, ми свою роботу робимо далі – за нами Україна.
Ольга ГЕРАСИМ’ЮК
