Дорогі брати і сестри, добрий день!
Після завершення Ювілею сьогодні ми повертаємося до нормального життя. Але залишилися нам деякі роздуми щодо деяких вчинків милосердя. А значить, ми продовжуємо наші роздуми. Роздуми про вчинки милосердя щодо душі сьогодні стосуються двох дій, тісно пов’язаних між собою: добре радити тим, хто сумнівається і невмілого вчити. Тих, хто не знає. Слово неук є занадто сильним. Мова йде про тих, хто не знає. Це вчинки, які можна переживати як у вимірі простому, родинному, доступному для всіх, або – особливо другий, що стосується повчання – в площині більш інституційній, організованій.
Наприклад, подумаймо, як багато дітей страждає через неграмотність. Цього явища не можна зрозуміти, що у світі, де має місце такий великий технічний і науковий прогрес, є діти, які не вміють читати і писати. Це несправедливість. Як багато дітей страждає через відсутність освіти. Це ситуація великої несправедливості, яка порушуєгідність людини. Без освіти легко, у свою чергу, стати здобиччю експлуатації та різних форм соціальних труднощів.
Церква протягом столітьвідчувала необхідність участі у галузі освіти, так як його місія євангелізації тягне за собою зобов’язання до відновлення гідності найубогіших. Від першого прикладу “школи”, заснованої тут в Римі святимЮстином у ІІ столітті, щоб християни краще знали Святе Письмо до св. Джозефа Каласанті, який відкрив перші безкоштовні народні школи в Європі, маємо довгий список святих, які в різні епохи несли вчення людям, які перебували у найгіршій ситуації, знаючи, що таким чином вони зможуть подолати бідність і дискримінацію. Скільки ж християн-мирян, братів і сестер – богопосвячених людей, священиків присвятили своє життя навчанню та вихованню дітей та підлітків. Це прекрасно: я закликаю вас до оплесківна їхню честь! [Браво!]. Ці піонери навчання глибоко зрозуміли вчинок милосердя, і зробили його таким способом життя, який видозмінив саме суспільство. Через просту роботу і небагато структур зуміли відновити гідність багатьох людей! А пропоноване ними навчання часто було орієнтоване на роботу. Давайте подумаємо про св. Йоана Боско, який створюючи ораторії з дітьми вулиці, а потім через училища готував до роботи! Таким чином, з’явилося багато різних шкіл, які привчали до роботи, виховуючи одночасно в цінностях гуманістичних і християнських. Навчання, таким чином, справді, особливою формою євангелізації.
Чим вищий рівень освіти, тим більше люди набувають впевненості та свідомості,яких всі ми потребуємо в житті. Хороша освіта вчить нас критичного методу, що охоплює також і деякого роду сумніви, корисні дляпоставлення питань і перевірки досягнутих результатів, з думкою про більші знання. Але вчинок милосердя, щоби добре радити тим, хто сумнівається не стосуєтьсятакого роду сумнівів. Виразом милосердя по відношенню до тих, хто сумнівається є лікуванням цих болю і страждання, які походять від страху і тривоги, які є наслідками сумнівів. Таким чином він є актом істинної любові, з якою ми маємо намір підтримати людину в слабкості, викликаній невизначеністю.
Я думаю, що хтось може мене запитати: „Отче, але у мене багато сумнівів у вірі, що я повинен робити? Чи Ви ніколи не сумніваєтесь?”. У мене їх багато …Звичайно, у певні моменти всіхзнаходять сумніви! Сумніви щодо віри, в позитивному сенсі цього слова, це знак того, що ми хочемо кращеі глибшепізнати Бога, Ісуса Христа і таємницю Його любові до нас. З’являється сумнів, я шукаю поради, що робити – це ті сумніви, які викликають розвиток. Таким чином, задавання собі запитань щодо нашої віри є певним благом, тому що таким чином ми покликані до її поглиблення. Однак сумніви завжди повинні бути подолані. Для цього необхідне слухання слова Божого, і розуміння того, чоговоно нас вчить. Важливою дорогою, що веде до цього є катехеза, через яку переповідання віри виходить нам на зустріч в реальності особистого та суспільного життя. І одночасно є інша, така ж важлива дорога – життя вірою, наскільки це можливо. Не робімо віру абстрактною теорією, де множаться сумніви. Зробімо, скоріше, з віри наше життя. Стараймося її практикувати через служіння братам, особливо найбільш нужденним. Тоді зникне багато сумнівів, тому що відчуємо присутність Бога та істину Євангелія в любові, яка без нашої заслуги, живе в нас і яку ділимо з іншими.
Як бачимо, дорогі брати і сестри, також ці два вчинки милосердя не є далекими від нашого життя. Кожен з нас може намагатися жити ними, щоб вводити в дію слово Господа, коли він говорить, що таємниця Бога не була розкрита розумним і мудрим, але немовлятам (пор. Лк. 10,21; Мт 11,25 – 26). Тому найглибшим вченням, до передання якого ми покликані, а також найбезпечнішою впевненістю, щоби вийти з сумнівів є любов Бога, якоюнас полюбив (пор. 1 Йо 4,10). Це прекрасна любов – це наша велика впевненість, це любов безкорислива і дана назавжди. Бог ніколи не відступає від своєї любові, завжди йде назустріч, перебуває поряд з нами. Ця любов дана назавжди. Ми повинні відчувати сильну відповідальність, щоб бути її свідками, віддаючи милосердя нашим братам. Спасибі.
Переклад: Аліна Петраускайте
Джерело:
