Папська катехеза 23 листопада 2016

Дорогі брати і сестри, добрий день!

Після завершення Ювілею сьогодні ми повертаємося до нормального життя. Але залишилися нам деякі роздуми щодо деяких вчинків милосердя. А значить, ми продовжуємо наші роздуми. Роздуми про вчинки милосердя щодо душі сьогодні стосуються двох дій, тісно пов’язаних між собою: добре радити тим, хто сумнівається і невмілого вчити. Тих, хто не знає. Слово неук є занадто сильним. Мова йде про тих, хто не знає. Це вчинки, які можна переживати як у вимірі простому, родинному, доступному для всіх, або – особливо другий, що стосується повчання – в площині більш інституційній, організованій.

Наприклад, подумаймо, як багато дітей страждає через неграмотність. Цього явища не можна зрозуміти, що у світі, де має місце такий великий технічний і науковий прогрес, є діти, які не вміють читати і писати. Це несправедливість. Як багато дітей страждає через відсутність освіти. Це ситуація великої несправедливості, яка порушуєгідність людини. Без освіти легко, у свою чергу, стати здобиччю експлуатації та різних форм соціальних труднощів.

Церква протягом столітьвідчувала необхідність участі у галузі освіти, так як його місія євангелізації тягне за собою зобов’язання до відновлення гідності найубогіших. Від першого прикладу “школи”, заснованої тут в Римі святимЮстином у ІІ столітті, щоб християни краще знали Святе Письмо до св. Джозефа Каласанті, який відкрив перші безкоштовні народні школи в Європі, маємо довгий список святих, які в різні епохи несли вчення людям, які перебували у найгіршій ситуації, знаючи, що таким чином вони зможуть подолати бідність і дискримінацію. Скільки ж християн-мирян, братів і сестер – богопосвячених людей, священиків присвятили своє життя навчанню та вихованню дітей та підлітків. Це прекрасно: я закликаю вас до оплесківна їхню честь! [Браво!]. Ці піонери навчання глибоко зрозуміли вчинок милосердя, і зробили його таким способом життя, який видозмінив саме суспільство. Через просту роботу і небагато структур зуміли відновити гідність багатьох людей! А пропоноване ними навчання часто було орієнтоване на роботу. Давайте подумаємо про св. Йоана Боско, який створюючи ораторії з дітьми вулиці, а потім через училища готував до роботи! Таким чином, з’явилося багато різних шкіл, які привчали до роботи, виховуючи одночасно в цінностях гуманістичних і християнських. Навчання, таким чином, справді, особливою формою євангелізації.

Чим вищий рівень освіти, тим більше люди набувають впевненості та свідомості,яких всі ми потребуємо в житті. Хороша освіта вчить нас критичного методу, що охоплює також і деякого роду сумніви, корисні дляпоставлення питань і перевірки досягнутих результатів, з думкою про більші знання. Але вчинок милосердя, щоби добре радити тим, хто сумнівається не стосуєтьсятакого роду сумнівів. Виразом милосердя по відношенню до тих, хто сумнівається є лікуванням цих болю і страждання, які походять від страху і тривоги, які є наслідками сумнівів. Таким чином він є актом істинної любові, з якою ми маємо намір підтримати людину в слабкості, викликаній невизначеністю.

Я думаю, що хтось може мене запитати: „Отче, але у мене багато сумнівів у вірі, що я повинен робити? Чи Ви ніколи не сумніваєтесь?”. У мене їх багато …Звичайно, у певні моменти всіхзнаходять сумніви! Сумніви щодо віри, в позитивному сенсі цього слова, це знак того, що ми хочемо кращеі глибшепізнати Бога, Ісуса Христа і таємницю Його любові до нас. З’являється сумнів, я шукаю поради, що робити – це ті сумніви, які викликають розвиток. Таким чином, задавання собі запитань щодо нашої віри є певним благом, тому що таким чином ми покликані до її поглиблення. Однак сумніви завжди повинні бути подолані. Для цього необхідне слухання слова Божого, і розуміння того, чоговоно нас вчить. Важливою дорогою, що веде до цього є катехеза, через яку переповідання віри виходить нам на зустріч в реальності особистого та суспільного життя. І одночасно є інша, така ж важлива дорога – життя вірою, наскільки це можливо. Не робімо віру абстрактною теорією, де множаться сумніви. Зробімо, скоріше, з віри наше життя. Стараймося її практикувати через служіння братам, особливо найбільш нужденним. Тоді зникне багато сумнівів, тому що відчуємо присутність Бога та істину Євангелія в любові, яка без нашої заслуги, живе в нас і яку ділимо з іншими.

Як бачимо, дорогі брати і сестри, також ці два вчинки милосердя не є далекими від нашого життя. Кожен з нас може намагатися жити ними, щоб вводити в дію слово Господа, коли він говорить, що таємниця Бога не була розкрита розумним і мудрим, але немовлятам (пор. Лк. 10,21; Мт 11,25 – 26). Тому найглибшим вченням, до передання якого ми покликані, а також найбезпечнішою впевненістю, щоби вийти з сумнівів є любов Бога, якоюнас полюбив (пор. 1 Йо 4,10). Це прекрасна любов – це наша велика впевненість, це любов безкорислива і дана назавжди. Бог ніколи не відступає від своєї любові, завжди йде назустріч, перебуває поряд з нами. Ця любов дана назавжди. Ми повинні відчувати сильну відповідальність, щоб бути її свідками, віддаючи милосердя нашим братам. Спасибі.

Переклад: Аліна Петраускайте

Джерело: Католицький Медіа-Центр

Comments

0 comments

Про Андрій Петренко

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

10 − eight =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Ми виявили Ad Blocker!

Для коректної роботи порталу просимо вимкнути Ad Blocker.
На сторінках відсутня агресивна реклама.

How to disable? Refresh