Божий люд завжди прямує вперед, поглиблюючи свою віру. Це підкреслив Папа Франциск під час ранкової проповіді у четвер, 11 травня 2017 р., коментуючи уривок з Діянь Апостолів, в якому святий Павло представляє історію спасіння від виходу ізраїльського народу з Єгипту аж до Ісуса.
Святіший Отець підкреслив, що «Бог дав пізнати Себе в історії», та Його спасіння має «велику» й «довгу історію». Спасіння, звершене Ним – це «шлях до повноти часів», яким прямують «і святі, і грішники». Господь «провадить Свій люд через радісні й важкі хвилини, через свободу й рабство, але – до повноти», до зустрічі з Собою. І, врешті, приходить Ісус…
Але, як зауважив Папа, справа не скінчилася з Ісусом, адже Він «залишив нам Святого Духа», Який «пригадує нам послання Ісуса й допомагає його зрозуміти». Тобто, разом з Ним «починається другий шлях», й Церква під проводом Святого Духа «прямує вперед, разом з багатьма святими й багатьма грішниками, прямує між благодаттю та гріхом». Завданням цього шляху є «зрозуміти, поглибити знання Ісуса, поглибити віру», а також краще «зрозуміти мораль і заповіді». Тож не дивно, що деякі речі, які «якийсь час тому вважалися нормальними», сьогодні називаємо «смертним гріхом»
«Наприклад, рабство. Коли ми ходили до школи, то нам розповідали про те, як поводилися з рабами, як їх привозили з одного місця, продавали в іншому, продавали й купували в Латинській Америці… “Це смертельний гріх”, – кажемо сьогодні. А тоді говорилося, що ні. Дехто вважав, що це можна чинити, бо ці люди, мовляв, не мають душі. І потрібен був певний шлях, аби краще зрозуміти віру, щоб краще зрозуміти мораль», – сказав Наступник святого Петра, додаючи, що хтось може сказати: «Дякувати Богові, сьогодні немає рабів». Такому він відповідає: «Є ще більше, ніж тоді! Але сьогодні ми принаймні знаємо, що це гріх».
Святіший Отець зазначив, що такий поступ відбувся й у тому, що стосується смертної кари, яка колись вважалася чимось нормальним, а сьогодні говоримо, що вона недопустима. Це стосується також так званих «релігійних війн».
Посеред цього поглиблення віри та моралі, як зауважив далі Папа, зустрічаємо «чимало святих: святих, яких усі ми добре знаємо, і також прихованих святих». Церква, за його словами, «переповнена прихованими святими», й саме завдяки цій святості «прямуємо вперед до повноти часів, коли Господь прийде наприкінці, аби бути всім у всіх». Отож, «Господь Бог бажає давати Себе пізнавати Своєму людові саме в дорозі».
«Божий люд завжди перебуває в дорозі», – наголосив проповідник, звертаючи увагу на те, що зупинитися означає «більше не поглиблювати свою віру та любов, не очищувати душу». Крім того, існує «третя повнота часів», якою є «наша особиста», до якої кожен з нас дійде у відповідний момент життя, та мусітиме стати перед Господом. Ісус дає нам Святого Духа, «аби ми могли прямувати вперед», кожен з нас «до особистої повноти часів».
Підсумовуючи, Святіший Отець також зазначив, що також і в контексті сповіді слід себе запитувати про те, чи усвідомлюємо, крім сорому за свої гріхи, те, що «цей крок – це крок на шляху до повноти часу». Адже просити прощення у Бога «не є чимось автоматичним».
