З нагоди 160-річчя Папської Латиноамериканської Колегії Святіший Отець поділився зі священиками, які в ній формуються, думками про виклики, що стоять перед душпастирями на цьому континенті
Щоб бути євангелізаторами, необхідно завжди бути близькими з народом, ніколи не ізолюючись від нього. На цьому наголосив Папа Франциск, приймаючи в четвер, 15 листопада 2018 р., спільноту Папської Латиноамериканської Колегії, складаючи разом з нею подяку Господеві за 160 років діяльності цієї інституції.
Творити зв’язки дружби та братерства
Спілкуючись зі священиками, що походять з його рідного континенту та прибули до Риму для подальших студій, Святіший Отець поділився думками про деякі виклики та проблеми, які стосуються «Великої Батьківщини», виокремивши, насамперед, поширення таких явищ, як культурна фрагментація, суспільна поляризація, втрата коріння. Церква, за його словами, не є далекою від цієї ситуації та наражається на ті самі спокуси.
«З цього випливає важливість цього часу, проведеного в Римі та, перш усього, в Колегії, аби створити зв’язки дружби та братерства», – зауважив Папа, підкреслюючи, що мова йде не просто про декларацію принципів чи жест доброї волі, але навчитися називати по-імені «конкретні ситуації, які переживають та долають наші народи».
Почуватися в спільноті
Глава Католицької Церкви вказав на існування необхідності в «будівничих стосунків та спільності», для чого важливо «почуватися в спільноті». Священик може багато чого зробити на своїй парафії, в своїй дієцезії, але ризикує також внутрішньо вигоріти, відзолюватися чи нагромаджувати лише для себе. «Почуття приналежності до священичої спільноти, в якій усі важливі не як збір осіб, що живуть разом, але з огляду на стосунки, які творять, спроможне пробудити й надихати процеси й динамізм, здатні виходити за межі часу», – сказав він, додавши: «Це почуття приналежності та вдячності допоможе вивільнити та креативно стимулювати оновлений місіонерський запал».
Почуватися частиною народу
«Наш континент, – зауважив Папа, – зумів у своїй традиції та пам’яті збагнути певну дійсність: любов до Христа не може виявлятися по-іншому, ніж через участь у житті та долі наших народів, зокрема, через солідарність з найубогішими, страждаючими та нужденними». Це вказує на те, що для того, аби бути євангелізаторами, щоб священиче життя з бігом часу залишалося плідним, необхідно «завжди бути близькими до життя» народу, ніколи не ізолюючись від нього.
На дорозі святості
У цьому контексті Святіший Отець назвав провидінним той факт, що річниця Колегії збіглася з канонізацією одного з її вихованців – святого архиєпископа Оскара Ромеро, «мужа, вкоріненого в Божому слові та в серці свого народу».
«Ця дійсність допомагає нам увійти в контакт з довгою шерегою свідків, у якому ми запрошені вкоренитися та черпати кожного дня натхнення, особливо, протягом цього часу перебування далеко від дому. Не бійтеся святості та віддати своє життя своєму народові», – закликав Папа.
Під покровом Матері
Підсумовуючи, Святіший Отець підкреслив, що «на дорозі культурних і пастирських перехресть» ми не є сиротами, бо нас супроводить «наша Мати» Діва Марія. «Браття священики, не забуваймо про Неї, з довір’ям просімо в Неї, аби вказувала шлях, визволяла від викривлень клерикалізму, щоб допомагала кожного дня дедалі більше ставати “пастирями людей” і не дозволила перетворитись у “статусне” духовенство».
