Як же цей наш світ, що споруджуючи мури, доводить дійсність до жахіття «життя немов вороги», потребує «культури зустрічі». На це звернув увагу Папа Франциск у відеопосланні учасникам Конгресу, організованого Папською Фундацією «Scholas Occurrentes» в Єрусалимському Єврейському Університеті на тему «Між університетом та школою, будуючи мир через культуру зустрічі».
Зустріч, що відбувалася від 2 до 5 липня 2017 р. й мала міжрелігійний характер, зібрала 70 юнаків і дівчат з Ізраїлю, Палестини та інших країн світу, і стільки ж представників академічного світу із понад 40 університетів. Участь у конференції взяв, зокрема, архиєпископ Антоніо Вінченцо Дзані, Секретар Конгрегації католицької освіти.
«Я хочу відзначити ці дні, які ви провели у Єрусалимі, бо ви самі, відштовхуючись від своїх відмінностей, досягнули єдності, – сказав Папа у відеозверненні, що прозвучало з нагоди закриття заходу. – Цього ніхто вас не вчив. Ви це прожили. Ви анґажувалися в те, щоби подивитися у вічі, подивитися чистим поглядом, що є необхідною умовою для творення зустрічі».
За словами Святішого Отця, чистий погляд не несе в собі відповідей, але – відкритість «на все те, чим я не є». А коли відкриваємося на життя і на інших людей, на все те, що є навколо нас, «зроджується зустріч», в якій «отримується сенс».
«Всі ми маємо сенс у житті. Жоден з нас не є “ні”, всі ми є “так”, а тому, коли знаходимо сенс, це стає немовби розширенням душі. Й ми повинні дати ім’я цьому сенсові, надати форму, яка його вміщатиме, висловити якимось чином те, що з нами трапилося», – наголошує Глава Католицької Церкви, вказуючи на те, що в цьому проявляється креативність, і додав, що «коли усвідомлюємо, що життя має сенс, і цей сенс є безмежним», то відчуваємо потребу «відзначити його», що розвиває почуття вдячності.
Як зауважив Святіший Отець, саме в цьому полягає метод виховання, запропонований «Школами близькості», відкриваючи на невідоме вільними від пересудів. А саме свобода від «попередніх суджень», які нас блокують, повертає нам здатність «мріяти та шукати нові шляхи». «Саме тому, – підкреслив він, – ми, дорослі, не можемо позбавити дітей і молодь здатності мріяти чи гратися, що в певному сенсі означає мріяти пробудженими. І якщо ми не дозволяємо дитині гратися, то це тому, що ми самі не вміємо цього. А коли ми не вміємо гратися, то не розуміємо ні вдячності, ні безкорисливості, ні креативності».
У цьому контексті Папа вказав на «наш обов’язок» вислуховувати підлітків та творити «атмосферу надії», що сприяє зростанню та взаємоподілові мрій. Адже коли існує взаємоподіл мрією, зроджується утопія, а утопією таких проектів, як «Scholas Occurrentes» є «спричинятися цим освітнім методом до творення культури зустрічі».
«Ми можемо єднатися між людьми, належно цінуючи відмінності культур для досягнення не одноманітності, але – гармонії. Як же її потребує цей світ, настільки “роздроблений на атоми”! Цей світ, який боїться інакшості, який на основі цих страхів зводить стіни, що перетворюють у дійсність ще гірше жахіття, яким є жити немов вороги. Як же цей світ потребує виходити назовні, щоб зустрічатися!» – наголосив Святіший Отець, складаючи подяку учасникам конгресу.
Насамперед, дорослим, представникам академічного світу за те, що «не замикаються та віддають свої високі знання на служіння слухання». А молоді «Ізраїлю, Палестини та запрошеним з інших країн світу» за те, що анґажуються в те, щоби «мріяти, шукати сенс, творити, дякувати, святкувати, віддавати свої уми, руки й серця на справу впровадження у дійсність культури зустрічі».
