Папа: Мученики – справжні переможці

Що є закваскою зростання церковного тіла та виявом справжньої ідентичності Христового учня? Відповіді на ці запитання Святіший Отець шукав разом з учасниками чергової загальної аудієнції.

«Стефан “повний Духа Святого” між служінням та мучеництвом», – такою була тема чергової катехизи Папи Франциска з циклу повчань, присвячених початкам Церкви в світлі Книги Діянь Апостолів. Зустрічаючись у середу, 25 вересня 2019 р., з паломниками, що зібралися на площі Святого Петра у Ватикані на загальну аудієнцію, Святіший Отець коментував поставлення перших дияконів та мучеництво святого Стефана.

Проблеми існують завжди

Єпископ Риму звернув увагу на те, що автор Діянь з «великим реалізмом» показує як плідність поширення Євангелія, так і «появу деяких проблем в лоні християнської спільноти». «Проблеми існували завжди, від самого початку. Тож як гармонізувати відмінності, які наявні всередині неї, щоб вони не переросли в протистояння та розколи?» – запитав Папа, пояснюючи, що спільнота включала не лише юдеїв, але також греків, вихідців з діаспори, які мали свою культуру й чутливість.

Це співіснування визначає «тендітність і нестабільність рівноваги», й перед обличчям труднощів «проростає кукіль». А що є тим куколем, що нищить спільноту? «Кукіль нарікання та пліткування: греки почали нарікати на брак уваги з боку спільноти щодо їхніх вдів», – мовив Святіший Отець.

Шлях розпізнавання

Щоб дати відповідь на ситуацію, що склалася, апостоли започатковують «процес розпізнавання», що полягає в тому, щоби добре зважити труднощі та спільно шукати вирішення. Вони знайшли вихід у тому, щоб розділити різні завдання всередині церковного тіла, аби запобігти «як занедбанню “поступу” Євангелія, так і дбання про найубогіших членів».

«Апостоли дедалі більше усвідомлюють, що їхнім головним покликанням є молитва та проповідування Божого слова: молитися і звіщати Євангеліє. Тож розв’язують справу, настановивши гурт із “семи мужів доброї слави, повних Святого Духа”, які після накладання рук займатимуться служінням при столах», – сказав Папа, наголошуючи, що диякони були поставлені саме для служіння, яке є їхнім першочерговим покликанням, а ця «гармонія між служінням Божому слову і служінням милосердя» є закваскою, що причиняється до зростання церковного тіла.

Диявольський «рак»

Серед семи поставлених дияконів особливо вирізнялися Стефан і Филип. Стефан успішно євангелізував, але його слова зустріли «найупертіший опір». І не знайшовши як змусити його замовкнути, вороги вдалися до «наймізернішого способу знищення людської особи», яким є обмова, фальшиве свідчення.

«Ми знаємо, що наклеп вбиває. Завжди. Цей “диявольський рак”, що народжується з бажання знищити репутацію людини, вражає також решту церковного тіла, завдає йому серйозної школи, коли задля низьких інтересів чи для прикривання власних недомагань, укладаються союзи з метою змішати когось з болотом», – зазначив Святіший Отець.

Ідентичність учня

Приведений перед синедріон і подібно до Ісуса, обвинувачений фальшивими свідками, Стефан з метою захисту представляє історію спасіння, зосереджену на Христі. Сповнений даром Святого Духа, він сміливо викриває лицемірство, з яким повелися з пророками та Ісусом: «Кого з пророків не переслідували батьки ваші? Вони повбивали тих, які провіщали прихід Праведного, якого ви тепер стали зрадниками і вбивцями».

Це викликало сповнену насильства реакцію слухачів, які засудили Стефана на смерть через каменування. І в цій хвилині апостол виявляє справжній «матеріал», з якого зроблений Христовий учень. Він не шукає відмовок, не шукає людського заступництва, але «віддає своє життя в Господні руки», мовивши: «Господи Ісусе, прийми мого духа», та вмирає як «Божий син», прощаючи: «Господи, не порахуй їм цього за гріх».

«Ці Стефанові слова, – підкреслив Папа, – навчають нас, що не добре приготовані промови виявляють нашу ідентичність Божих дітей, а лише вручення свого життя в руки Отця й прощення того, хто нас ображає, показують якість нашої віри».

Справжні переможці

Підсумовуючи, Святіший Отець зазначив, що Церква сьогодення «багата мучениками», яких більше, ніж у перші віки християнства. Їхня кров «зрошує Церкву» та запевняє «зростання й плідність Божого люду». Мученики не є «постатями з образочків, але чоловіками й жінками з тіла й костей», які «обмили одежі свої, і вибілили їх у крові Агнця» (Одкр 7,14). «Вони – справжні переможці», – мовив Папа, заохотивши: «Просімо Господа, щоб споглядаючи на вчорашніх і сьогоднішніх мучеників, також і ми навчилися жити повнотою життя, приймаючи мучеництво щоденної вірності Євангелію й уподібнення до Христа».

Comments

0 comments

Про Андрій Петренко

Avatar

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

20 − fourteen =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Ми виявили Ad Blocker!

Для коректної роботи порталу просимо вимкнути Ad Blocker.
На сторінках відсутня агресивна реклама.

How to disable? Refresh