Про душпастирство молоді та покликань і про різні виклики, які в наш час стоять перед ним говорив Глава Католицької Церкви, приймаючи на аудієнції учасників Генеральної Капітули Ордену Пресвятої Тройці.
«Насамперед, хочу подякувати вам за вашу працю в різних ділах милосердної любові, у школах, у парафіях, у в’язницях та в реабілітаційних інституціях і, зокрема, за різні ініціативи, якими ви намагаєтесь підтримати Церкви, які страждають з приводу віри в Христа», – наголосив на початку своєї промови Святіший Отець, приймаючи у суботу, 15 червня 2019 р., в Климентинському залі Апостольського палацу учасників Генеральної Капітули чернечого Ордену Пресвятої Тройці та їхніх співпрацівників. При цій нагоді він заохотив присутніх та всіх членів Ордену й надалі прямувати разом із бідними та страждаючими й бути для них вірогідними свідками Ісуса Христа, Який прийшов на землю, аби принести бідним Добру Новину спасіння (пор. Лк. 4, 18).
Душпастирство молоді та покликань
Звертаючись до присутніх, Глава Католицької Церкви зазначив, що тема душпастирства молоді та покликань, яку розглядала Генеральна Капітула Ордену, є дуже важливою не лише для їхньої спільноти богопосвячених осіб, але й для всієї Церкви, про що вказує також і нещодавній Синод Єпископів на тему молоді. Коли говоримо про душпастирство молоді та покликань, то в жодному разі не маємо на увазі прозелітизму: це дві різні речі.
За словами Святішого Отця в наш час нелегко вибрати спосіб та засоби, які б найкраще відповідали такому душпастирству. Без сумніву, необхідна відповідна формація до душпастирської діяльності серед молоді, яка була б скерована на супровід та розпізнавання покликань. Може видатись, що сьогодні, коли багато юнаків та дівчат живуть замкнені в культурі великої порожнечі, викликаної слабким критичним мисленням і релятивізмом, що запрошують жити “згідно меню”, чи у фрагментарній культурі, де важливі теми втратили сенс, чи в імманентизмі, який заперечує існування чогось іншого поза нашою дійсністю, немає місця для пропозиції покликання. Проте, на переконання Папи, так думати – це велика помилка.
«В дійсності, навіть сьогодні існують молоді люди, які палко шукають повного сенсу свого життя; молоді люди, що здатні до безумовної відданості великим справам; молоді люди, які пристрасно люблять Ісуса й виявляють велике співчуття до людства. Є молоді люди, які, можливо, не говорять про значення й сенс життя, але що ж вони мають на увазі, коли наполегливо шукають щастя, любові, успіху, особистої реалізації?! Все це є частиною світу прагнень нашої молоді, що повинні бути впорядковані, як це зробив наш Творець на початку часів, переходячи від хаосу до порядку космосу (пор. Бт. 1, 1-31)», – мовив далі Єпископ Риму.
Допомогти молоді
Далі він наголосив, що необхідно допомогти юнакам та дівчатам впорядкувати їхні прагнення, не забуваючи при цьому, що вони бажають, аби їм дати можливість бути головними дійовими особами в цьому процесі, дати відповідне місце та стимул.
Оскільки світ молоді є багатогранним, то для такого душпастирства необхідна креативність, яка б дала початок від душпастирського навернення, до якого ми покликані. Лише у такий спосіб зможемо наблизитись до юнаків та дівчат і вказати їм на євангельську пропозицію, що допоможе їм розпізнати своє покликання в Церкві. В цій справі великою допомогою може стати заключний документ Синоду Єпископів на тему молоді «Christus vivit».
Перший виклик душпастирства молоді та покликань
Далі Глава Католицької Церкви вказав на деякі виклики, які сьогодні стоять перед душпастирством молоді та покликань. Він виокремив, перш усього, потребу близькості та супроводу, зазначаючи, що наша молодь бажає, щоб ми були близькими до неї. Душпастирство молоді і покликань, власне, вимагає того, аби бути тими, які супроводжують юнаків та дівчат, що, в свою чергу, веде до близькості із ними. Потрібно брати приклад з Ісуса Христа, Який йшов поряд із Своїми учнями дорогою в Емаус (див. Лк. 24, 15). Як наголосив Вселенський Архиєрей: «Молодь бажає мати товаришів на шляху, аби разом шукати “джерел живої води”, де б можна було втамувати спрагу повноти, яку багато хто з них відчуває. Близькість – це єдина річ, яка може гарантувати плідні, в євангельському значенні, стосунки з молоддю. Відкрийте ваші чернечі доми й спільноти для молоді, аби вона могла розділити з вами молитву та братерство, але, зокрема, відкрийте перед нею свої серця, щоб вони могли почувати себе любленими за те, якими вони є».
Інші виклики душпастирства молоді
Другий виклик, який сьогодні стоїть перед душпастирство молоді і покликань, на думку Святішого Отця полягає в необхідності вийти до молоді, тобто, вийти назустріч не лише тим хлопцям та дівчатам, які є близько, але також і тим, які далеко від нас. Не можна сьогодні обмежувати молодіжне душпастирство до того аби лише приймати тих, які до нас приходять, але потрібно виходити також до інших, до тих, що далеко.
Серед іншого, Папа закликав вийти із стандартних схем душпастирства молоді, бо вони сьогодні не є ефективними. Однак, при цьому слід пам’ятати, що молодь потребує нашої послідовності та терпеливості. «Вашим завданням є сіяти, а Бог дасть зріст, і, можливо, інші збиратимуть плоди. Нехай же ваше душпастирство молоді буде динамічним, сповненим співучастю, веселим, повним надії, здатним ризикувати, довірливим і завжди повним Бога», – наголосив Папа, пригадуючи, що всі ці душпастирські зусилля повинні бути скеровані на те, аби наша молодь була святою. А нашим завданням є вести її до Бога.
