Подібно до того, як в різні непрості періоди історії можемо почути, що батьківщина, потребує героїв, так само і Церква сьогодні потребує мучеників, що в первісному значенні означає «свідків», тобто, «щоденних святих». На цьому наголосив Папа Франциск, проповідуючи під час Літургії Слова, яку він очолив 22 квітня 2017 р. в базиліці святого Вартоломея на Тиберійському острові, в рамках вшанування новомучеників ХХ і ХХІ століття.
Проповідуючи після прочитання євангельського уривку, що був випереджений читаннями з Книги Одкровення та свідченнями родичів і знайомих мучеників сучасності, Святіший Отець зазначив: «Ми прибули як паломники до цієї базиліки, де давня історія мучеництва єднається з пам’яттю про новомучеників, численних християн, вбитих осатанілими ідеологіями минулого століття, також і в наші дні, вбитих лише за те, що були учнями Ісуса. Пам’ять про цих героїчних свідків давнини й сучасності утверджує нас в усвідомленні того, що Церква є Церквою, якщо є Церквою мучеників».
Посилаючись на рядки з Книги Одкровення, проповідник зазначив, що мученики – це ті, «що прийшли від горя великого, і обмили одежі свої, і вибілили їх у крові Агнця». Вони мали ласку «визнавати Ісуса аж до кінця». «Вони страждають, вони віддають життя, а ми отримуємо Боже благословення завдяки їхньому свідченню», – сказав Папа, додаючи: «Існують також численні приховані мученики, ті чоловіки й жінки, що залишаються вірними лагідній силі любові, голосові Святого Духа, що у щоденному житті намагаються допомагати ближнім та беззастережно любити Бога».
«Якщо добре приглянутися, – вів далі Святіший Отець, – то причиною кожного переслідування є ненависть князя цього світу до тих, яких Ісус спас та викупив Своїми смертю та воскресінням. В євангельському уривкові, який ми вислухали, Ісус вживає сильне та вражаюче слово: “ненависть”. Він, що є Учителем любові, Якому більше подобається говорити про любов, цього разу говорить про ненависть. Але Він завжди називав речі по-імені. А тому говорить: “Не бійтеся! Світ ненавидітиме вас, але знайте, що перше ніж вас, він мене зненавидів”».
Наступник святого Петра пригадав, що Ісус викупив нас «безкорисливим даром Своєї любові». Своїми смертю та воскресінням Він викупив нас з-під влади диявола, князя цього світу, і джерелом згаданої ненависті є саме це: «оскільки ми були спасенні Ісусом, а князь цього світу не бажає цього, він ненавидить нас і викликає переслідування, які від часів Ісуса та первісної Церкви не припиняються до наших днів». Тож саме «ненависть духа світу» є причиною переслідувань, яких сьогодні зазнає чимало християнських громад.
«Як же часто під час важких історичних періодів можна було почути: “Сьогодні батьківщина потребує героїв”. Мученика можна уявити героєм, але основою мучеництва є благодать: це Божа благодать, а не відвага вчиняє мучеником. Подібно, сьогодні можна запитати: “Чого нині потребує Церква?”. Мучеників, свідків, тобто, щоденних святих, бо Церква прямує вперед завдяки святим, без них Церква стоїть на місці. Церква потребує буденних святих, святих у звичайному житті, прожитому в послідовності, але також тих, яким не бракує відваги прийняти благодать бути свідками до кінця, аж до смерті. Всі вони є життєдайною кров’ю Церкви», – сказав Папа, а тоді додав, промовляючи експромтом:
«Хочу додати ще одну ікону до цього храму. Мова йде про жінку, імені якої я не знаю. Але вона споглядає на нас із неба». Він розповів, що коли минулого року відвідував табір біженців на острові Лесбос, то мав нагоду поспілкуватися з тридцятирічним чоловіком, що мав трьох дітей. Він розповів, що є мусульманином, а його дружина була християнкою. «До нашої країни прибули терористи, оглянули нас і почали запитувати про релігію та побачили на грудях дружини хрестик. Вони наказали викинути його на землю, вона не послухала і їй перерізали горло в мене перед очима. Ми дуже любити один одного!».
«Цей образ приношу сюди, як подарунок, – сказав Святіший Отець. – Я не знаю, чи цей чоловік ще на Лесбосі чи зміг виїхати деінде. Не знаю, чи йому вдалося вибратися з цього концтабору, бо чимало таборів біженців стали концтаборами, з огляду на масу людей, що там залишені. І великодушні народи, які їх приймають, повинні також нести цей тягар, бо здається, що міжнародні угоди стали важливішими від прав людини».
«Згадувати цих свідків віри та молитися в цьому місці – це великий дар, – підсумував Папа. – Це дар для Спільноти святого Еґідія, для Церкви Риму, для всіх християнських спільнот цього міста та численних паломників. Нехай же жива спадщина мучеників дарує нам сьогодні мир і єдність. Вони вчать нас, що силою любові та лагідності можливо протистояти деспотизмові, насильству, війні та терпеливо будувати мир».
Свою проповідь Святіший Отець завершив молитвою: «Господи, вчини нас гідними свідками Євангелія та Твоєї любові, вилий Своє милосердя на людство, онови Церкву, захисти переслідуваних християн, подай якнайшвидше усьому світові мир. Тобі нехай буде слава, Господи, а нам подай сором».
