Євангеліє запитує нас, на чиєму боці стоїмо: на стороні власного “я” чи на боці Господа Бога, Який є проти егоїзму та самодостатності? На це вказав Папа Франциск, проповідуючи під час Святої Меси, яку він очолив на площі Святого Петра у Ватикані в неділю, 15 жовтня 2017 року. На початку цього богослуження він проголосив святими католицької Церкви 33 мучеників з Латинської Америки, іспанського священика Фаустіно Міґеса з Ордену Піярів та італійського капуцина о. Анджело з Акрі.
Коментуючи Ісусову притчу про Боже Царство, як весільний бенкет, Святіший Отець звернув увагу на те, що в ній йде мова про багатьох запрошених. Тими запрошеними є «всі ми, адже Господь з кожним із нас прагне “відсвяткувати весілля”». Весілля є «початком спільності всього життя», а це означає, що наші стосунки з Богом «не можуть бути лише стосунками відданих підлеглих з царем, вірних слуг з господарем чи старанних учнів з учителем», але, насамперед, стосунками «улюбленої нареченої з нареченим».
«Ось чим є християнське життя – історією любові з Богом, де Господь безкорисливо проявляє ініціативу й де ніхто з нас не може хвалитися ексклюзивністю запрошення: ніхто з нас не є упривілейованішим від інших, але кожен є упривілейованим перед Богом», – сказав Папа, підкреслюючи, що саме з цієї «безкорисливої, ніжної та привілейованої любові народжується й завжди відроджується християнське життя».
У світлі слів з Книги Одкровення проповідник зауважив, що небезпекою є «рутинне християнське життя», в якому вдовольняємося «нормальністю», живучи без запалу та ентузіазму.
Євангелія також перестерігає перед тим, що запрошення може бути відкинене. Чимало із запрошених віддали перевагу власним інтересам. Тож від любові віддаляємося саме так: не з огляду на злобу, але «віддаючи перевагу власному», чи то забезпеченню, самоствердженню, зручності… «Й тоді розлягаємося на м’якому кріслі заробітків, приємностей, якогось хобі, що дає трохи радості, але таким чином швидко й погано старіємося, тому що старіємося всередині», – сказав Святіший Отець.
Але Бог, не зважаючи на відкинення та відмови, «не відміняє свято» і не перестає запрошувати, та на зазнану несправедливість «відповідає ще більшою любов’ю». Страждаючи задля наших “ні”, Бог не перестає знову запрошувати, готувати добро для того, хто його кривдить. «Бо так чинить любов; бо лише так можливо перемогти зло. Сьогодні той Бог, Який ніколи не втрачає надії, залучає нас до Свого діяння, заохочує жити згідно зі справжньою любов’ю, перемагати податливість та капризи нашого образливого й лінивого “я”», – зауважив Папа, додаючи:
«Існує ще один аспект, підкреслений в Євангелії: одяг запрошених, що є необхідною умовою. Не вистачить один раз відповісти на запрошення, сказати “так” й на цьому досить, але необхідно вдягнути весільний одяг, потрібна звичка жити любов’ю кожного дня. Бо не можна казати: “Господи, Господи”, якщо не жити Божою волею та не сповняти її».
Підсумовуючи, Святіший Отець підкреслив, що канонізовані святі, особливо, мученики, показують нам цей шлях: «Вони сказали “так” любові не словами й на якийсь час, але своїм життям і до кінця. Їхнім щоденним вбранням була Ісусова любов, та безумна любов, яка полюбила нас до кінця, залишила Його прощення та його одяг тим, які Його розпинали. Також і ми отримали в Хрищенні білий одяг, весільне вбрання для Бога. Просімо у Нього, за заступництвом цих наших святих братів і сестер, благодаті щодня обирати й одягати цей одяг та зберігати його чистим», – закликав Папа.
