Дозволити Богородиці поглянути на нас, обійняти і взяти нас за руку заохотив вірних Святіший Отець в перший день нового року, наголосивши на важливості здатності дивуватися перед обличчям втілення Божого Сина.
«Всі ті, які чули, здивувалися зі сказаного їм пастухами». Ці слова євангелиста Луки з розповіді про народження Ісуса стали відправною точкою роздумів Папи Франциска, якими він поділився у проповіді під час Святої Меси з нагоди урочистості Пресвятої Богородиці Марії, яку він 1 січня 2018 р. очолив у базиліці Святого Петра у Ватикані.
Бог з людством назавжди
«Здивування – це наставлення, яке слід мати на початку нового року, оскільки життя – це дар, який дає нам можливість завжди розпочинати наново», – сказав Святіший Отець, додаючи, що це також нагода здивуватися, споглядаючи Бога, Який став малим дитям в обіймах Матері, що годує Свого Творця.
«Це таїнство сьогоднішнього дня, що викликає нескінченний подив: Бог пов’язався з людством назавжди. Бог і людина завжди разом, і це добра новина на початок року: Бог не є далеким володарем, що самотньо мешкає в небі, але втіленою Любов’ю, народженою як і ми від матері, щоби стати братом для кожного, щоб бути близьким. Бог близькості. Перебуває на колінах матері, Яка є також нашою матір’ю, виливаючи звідтіль нову ніжність на людство», – мовив проповідник, додаючи, що завдяки цьому краще розуміємо Божу любов, яка є «батьківською і материнською».
Дар подиву перед обличчям Бога
Отож, на початку року слід просити в Діви Марії «благодаті подиву перед Богом несподіванок», оновити «початковий подив», коли в нас зродилася віра. Й Богомати допомагає нам: породивши нам Господа, «народжує нас для Господа», відроджуючи в нас подив віри, бо «віра – це зустріч, а не релігія». І як «життя без подиву» стає буденним та сірим, так і віра. Також Церква потребує цього дару, щоб не перетворитися «в музей з минулого». «Богородиця, натомість, вносить у Церкву атмосферу домівки, дому, в якому мешкає Бог новизни», – вів далі Папа, запросивши вірних дозволити, аби Вона поглянула на нас, обійняла та взяла за руку.
Дозволити поглянути на себе
Як зауважив Святіший Отець, ми, особливо, у важкі хвилини, «справедливо скеровуємо свій погляд на Богородицю, на маму». «Прекрасним, натомість, є дозволити, насамперед, Їй поглянути на нас, – сказав проповідник. – Коли Вона дивиться на нас, то бачить не грішників, а дітей. І якщо кажуть, що очі є дзеркалом душі, очі повної благодаті відображують красу Бога, проектують на нас рай».
Цей материнський погляд «допомагає зростати у вірі», яка є «зв’язком з Богом, що охоплює цілу людину». Завдяки Її поглядові бачимо себе, як любих дітей серед Божого віруючого люду, він допомагає нам любити одні одних. Богородиця вкорінює нас у Церкві, «де єдність вартує більше, ніж відмінності», а Її погляд нагадує нам, що «для віри суттєвою є ніжність, яка стримує літеплість».
«Погляд Матері, погляд матерів. Світ, який дивиться у майбутнє без материнського погляду, є короткозорим, – сказав Папа. – Може навіть збільшить прибутки, але більше не зуміє бачити в людях дітей. Будуть заробітки, але не для всіх. Житимемо в тому самому домі, але не як брати й сестри. Людська родина ґрунтується на матерях. Світ, в якому материнська ніжність відсунута до чистого сентименту, може бути багатий речами, але не завтрашнім днем. Божа Мати, навчи нас Твого погляду на життя та зверни Свій погляд на нас, на наші злидні. Зверни на нас Свої милосердні очі».
Дозволити себе обійняти
Після погляду «в гру вступає серце», в якому «Марія зберігала всі ці речі, роздумуючи над ними». І в сьогоднішньому «роздробленому» житті, де ризикуємо загубити провідну нитку, «обійми Матері» є суттєвими. Навколо нас існує чимало самотності: увесь світ поєднаний, але здається дедалі більше відособленим.
«Ми потребуємо довіритися Матері. В Святому Письмі Вона обіймає чимало конкретних ситуацій і перебуває там, де існує в цьому потреба: вирушає до родички Єлизавети, поспішає з допомогою молодятам з Кани, підбадьорює учнів у світлиці Тайної Вечері… Марія є ліками від самотності та поділів», – наголосив Папа, підкреслюючи, що Марія знає, «що для того, щоб втішити, не вистачить слів, необхідна присутність». «І Вона присутня як Мати. Дозвольмо Їй обійняти наше життя», – закликав він.
Дозволити взяти себе за руку
Врешті, як зауважив Святіший Отець, «матері беруть дітей за руку та з любов’ю вводять їх у життя». Однак, сьогодні чимало дітей, «прямуючи самостійно, гублять дорогу; думають, що є сильними, і пропадають; вільними – й стають невільниками». «Скільки ж то людей, забувши про материнську любов, живуть в гніві й до всього байдужі! Скільки ж то, на жаль, реагують на все й на всіх зі злобою та жовчю! Життя є таким… Показати себе лихим, іноді, здається ознакою сили. Однак, це лише слабкість», – мовив Папа, підкреслюючи, що ми повинні вчитися від матерів, що «героїзм полягає у самопожертві, сила – в милосерді, мудрість – в лагідності».
Й оскільки «Бог не обійшовся без Матері», то ще більше Її потребуємо ми. Сам Ісус дав нам Її не в який-небудь момент, але перебуваючи на хресті, тож «Богородиця не є чимось факультативним, Її слід прийняти в своє життя». Вона – Цариця Миру, Яка «перемагає зло та виводить на дороги добра».
