Одного передзимового недільного ранку, я задумався над сенсом цієї заповіді. Звісно, як людина, що зростала у християнській родині та виховувалась у глибокохристиянському дусі я ніколи не ставив під сумнів Божі заповіді чи вчення Католицької церкви. Та у більш свідомому віці я почав задумуватись над сенсом певних речей. Так і цього разу. Знаю, що багато людей задумується над подібними питаннями і шукають на них відповіді.
У святому письмі неодноразово наголошується важливість цієї заповіді:
«Пам’ятай про суботній день, щоб святити його. Шість днів працюватимеш і робитимеш всяке діло твоє. День же сьомий – відпочинок на честь Господа, Бога твого. Не робитимеш ніякого діла» (Вих. 20,8-10; Пор. Втор. 5, 12-15).
«Суботу встановлено для людини, а не людину для суботи; тож Син Людський – Владика й над суботою» (Мр. 2,27-28)
Ось що каже на це нам Катехизм Католицької Церкви (надалі в тексті ККЦ):
2168 Третя Заповідь Декалогу нагадує про святість суботи: «Сьомий день на цілковитий спочинок, присвячений Господеві» (Вих. 31,15).
2169 Святе Письмо згадує з цього приводу створення: «Бо шість днів творив Господь небо, і землю, й море, і все, що в них, а сьомого дня відпочив. Тим і благословив Господь сьомий день і освятив його» [Вих. 20,11].
2170 Святе Письмо виявляє також у дневі Господньому пам’ять визволення Ізраїля з єгипетської неволі: «Пам’ятай, що ти був рабом у Єгипетській землі і що Господь, Бог твій, вивів тебе звідтіля могутньою рукою і простягненим рам’ям; тим і заповідав тобі Господь святкувати день суботній» [Втор. 5,15]. Бог дав Ізраїлеві суботу, щоб він дотримувався її як знаку нерозривного Союзу [Пор. Вих. 31, 16]. Субота належить Господеві, присвячена прославленню Бога, діла Його творення і Його спасенних дій для Ізраїля,
2172 Діяння Бога є взірцем для людського діяння. Якщо Бог «спочив» сьомого дня [Вих. 31,17], то і людина повинна також «не працювати» і дати іншим, особливо вбогим, «щоб перевести духа» [Вих. 23,12]: субота припиняє щоденну працю і дає відпочинок. Це день протесту проти рабства праці та культу грошей [Пор. Неєм. 13, 15-22; 2 Хр. 36, 21]. [ККЦ. С.500]
Святкування Суботи або Шабат є невід’ємною частиною життя ортодоксального єврея. Ша́бат також іноді ша́бас (через їд. שאַבעס (ша́бес) від івр. שַׁבָּת (шаба́т) — «спочивав, припинив діяльність»), у єврейському календарі (юдаїзм) — сьомий день тижня, в який Тора (Старий Заповіт) наказує утримуватися від роботи. Триває від заходу сонця в п’ятницю до заходу сонця в суботу.
Але з приходом Месії християни святкують день Недільний, адже саме в цей день Христос Воскрес із мертвих, переміг смерть і дарував нам спасіння. Саме тому християни святкують день Неділі. Ось що про це написано у ККЦ:
2175 Неділя виразно відрізняється від суботи, за якою вона хронологічно йде кожного тижня і яка для християн замінює суботу з її обрядовим приписом. Через Пасху Христа неділя доповнює духовне значення юдейської суботи і заповідає вічний відпочинок людини в Бозі. Богослужбовий порядок Закону готував таїнство Христа, а те, що відбувалося в ньому, було в певному значенні прообразом, що стосувався Христа [Пор. 1 Кор. 10, 11.]:
«Ті, які жили за старим порядком речей, прийшли до нової надії, уже не дотримуючись суботи, лише Дня Господнього, у якому наше життя благословиться Ним і Його смертю» [Св. Ігнатій Антіохійський, Послання до Магнєзіщів, 9, 1.]
2176 Святкування неділі виконує моральний припис, задовільняє моральну природну потребу людського серця «віддати Богові зовнішню, видиму, публічну та регулярну шану для відзначення цього великого, загального добродійства, яке Він вчинив для людей» [Св. Тома Аквінський, Сума теології, 2-2, 122, 4]. Недільний культ виконує моральний припис Старого Завіту, переймає його ритм і дух, прославляючи щотижня Творця і Відкупителя свого народу. [ККЦ. С.501.].
Недільна Літургія є надзвичайно важливим аспектом життя кожного християнина, адже це “Аудієнція” із Творцем, це прекрасна можливість подякувати Йому за прожитий тиждень, за всі блага і щедроти, якими Він обдаровував на протязі останніх семи днів, попросити про щось, чого нам так бракує. Також це прекрасна нагода застановитись над своїми помилками і попросити в Бога прощення за них у Святій Тайні Покаяння. І найголовніше зустрітись з Ним у Святій Тайні Євхаристії. Недільна Літургія є обов’язком кожного християнина. Це не рекомендація, а закон. ККЦ зобов’язує нас брати участь щонеділі та встановлені свята участь в Літургії:
2180 Церковна заповідь визначає й конкретно уточнює Закон Господа: «У неділю та в інші встановлені святкові дні вірні зобов’язані брати участь у Службі Божій» (Кодекс канонічного права, кан. 1247.). «Виконує обов’язок брати участь у Службі Божій той, хто бере в ній участь там, де вона відправляється в католицькому обряді в день самого свята або ввечері попереднього дня» (Кодекс канонічного права, кан. 1248,§ 1.).
2181 Недільна Євхаристія обґрунтовує й утверджує всю християнську практику. Тому вірні зобов’язані брати участь у Євхаристії в установлені дні, хіба що виправдані важливою причиною (наприклад хвороба, догляд хворих чи немовлят) або отримали звільнення від свого пастиря (Пор. Кодекс канонічного права, кан. 1245), які свідомо занедбують цей обов’язок, чинять тяжкий гріх.
2182 Участь у спільному святкуванні недільної Євхаристії засвідчує належність до Христа і Його Церкви і вірність їм. Цим вірні підтверджують єднання у вірі і любові. Вони разом засвідчують святість Бога та свою надію на спасіння. Вони взаємно зміцнюють себе під проводом Святого Духа.
2183 «Якщо через відсутність священнослужителя чи з іншої поважної причини участь у Євхаристійній відправі неможлива, то вірним настійно рекомендується брати участь у літургії Слова, якщо така служиться в парафіяльній церкві або в Іншому святому місці за розпорядженням єпархіального єпископа, або перебувати в молитві впродовж відповідного часу – особисто чи в сім’ї, або, якщо є нагода, з кількома родинами» [Кодекс канонічного права, кан. 1248, § 2.]. [ККЦ. С. 503].
Саме святкування Неділі закладене глибоко у нашій свідомості ще змалечку. Багато для кого, Неділя це не лише церковне свято, а родинне. Адже саме в цей день можна поїхати чи піти до родичів у гості, або просто присвятити цей святий день Богові і сім’ї. Не варто нехтувати таким простим дозвіллям, як сімейна прогулянка, чи спільний перегляд якогось доброго кіно. Насправді практика “Недільних прогулянок” цілою сім’єю показує, що сім’ї, які мають такий звичай є набагато міцнішими, у них живе спілкування, а також багато спільних інтересів. Варто нагадати, що дуже важливим аспектом у існуванні сім’ї є спілкування. Неділя покликана бути днем, коли ми можемо повністю присвятити себе Богові.
Святкування неділі не повинне обмежуватись лише Літургією. В цей день маємо вдосталь часу. Щоб почитати якусь добру книжку, присвятити більше часу молитві, адже в Неділю на не потрібно бігти на роботу, чи робити ремонт. Неділя це шанс зробити паузу в насиченому подіями житті, та просто побути з Богом. Це шанс дати тілу і розуму потрібний відпочинок, а також насити свій дух, адже Ісус сказав: “…не хлібом єдиним буде жити людина, але кожним словом Божим…”[ від Луки 4; 4 ].
Неділя – це наш шанс вирватись з рутини і буденних клопотів, забути про турботи і незгоди туземного життя і підняти наші очі до Творця. Насолодитись Його присутністю в нашому житті, подарувати свій час Богові, адже Він є з нами кожну мить нашого життя, а ми дуже часто забуваємо про це. Неділя це час пригадати собі, що ми не лише біомеханічні роботи, тваринки з інстинктами, запрограмовані бездумно виконувати певний алгоритм. Першочергово ми духовні створіння, які поставлені Богом в простір і час для того, щоб могли самі творити в собі подобу Божу. Тож не варто нехтувати ні найменшою можливістю зростати в дусі, не варто занедбувати наше духовне життя та піддаватись таким оманливим і швидкоплинним насолодам, які можуть утримати нас від участі в Літургії. Виспатись можна в Неділю, адже багато парафій практикують Літургії також і у вечірній час. Улюблений серіал може і зачекати до понеділка, а в неділю потрібно перебувати з Богом і сім’єю.
