Коли наші опоненти звинувачували нас у тому, що ми все це робимо заради того, щоб Яценюк, Кличко, Тягнибок, Тимошенко, Турчинов, Луценко, Пашинський, Порошенко тощо дорвалися до влади, ми казали, що ми не за них, ми за себе. Тож давайте виходити за себе до скону.
В Луцьку, схоже, вже повним ходом тривають “мутні мутки” – колишні “професіонали” та нові “герої революції” активно рвуться до посад. Думаю, таке всюди – і в Києві, і на місцях. Вважаю, ніхто з колишніх не може посідати нові посади. За винятком тих, хто показав фантастичні результи роботи і лишився з чистою репутацією. Але щось мені підказує, що таких або немає зовсім, або дуже-дуже одиничні одиниці.
Отож – ніяких фарбаваних лисів! Жодних революційних заслуг! Справжні революціонери творять революцію не за посади й місця. Правило трьох П: професіоналізм, порядність, патріотизм – і лише в комплексі. Революція тільки починається.
