Економічна війна, інформаційний тиск і політичний шантаж, масово розв’язані Росією проти України, свідчать про конвульсійні спроби Москви відтермінувати неминучий розпад своєї колоніальної імперії.
З втратою контролю над Україною Кремль назавжди попрощається із мріями про відновлення власного геополітичного впливу на просторах Східної Європи. Адже реальний стан справ у Росії такий, що її очікує крах і розпад.
У цьому році, незважаючи на високі ціни на енергоносії, економіка Росії показала ріст лише на 1,4%. Це означає її стагнацію. Газпром швидко втрачає свій вплив на світовому енергетичному та газовому ринку.
Дорогий російський газ вже не потрібний Європі. З наступного року у Російській Федерації заморозять зростання зарплат бюджетників та пенсійні виплати.
Кількість росіян і русифікованих народів серед етносів стрімко скорочується. Тоді як кількість мусульман зросла до 30 мільйонів. Чисельність мігрантів з Азії, які щороку виїжджають до Росії, сягнула 11 мільйонів. У Москві понад 40% дітей шкільного віку не є росіянами. Чечня і Дагестан сьогодні лише формально входять до складу Росії, за що Москва щорічно сплачує данину місцевим князькам, як колись платила ханам. Посилюються відцентрові тенденції у колись завойованих колоніях.
Тому я радив би Путіну і його численним радникам не втручатися у внутрішні справи суверенної держави, грубо порушуючи норми міжнародного права, а думати про власне виживання. Хоча, я думаю, що їх вже нічого не врятує. І територія цієї держави вже у недалекому майбутньому скоротиться до площі Московського улусу XIV століття.
