Раз на три дні можна без оподаткування везти в Україну товару на одну людину на 500 євро, тобто на 16 000 грн. Якщо їхати, скажімо, сім’єю з трьох чоловік до Польщі – то на 48 000 грн.
Раз на три дні. При цьому потрібно добу пробути в Польщі.
Це згідно нового закону 6776 про внесення змін в Податковий кодекс, проти якого протестують мешканці прикордоння. Вони кажуть, що це позбавляє їх засобів для існування. І в інтерв’ю сьогодні казали, що купують собі продукти, техніку, хімію та інше для власного споживання.
Ну добре. В тому числі і для себе купують. Але ж не усе.
У мене питання. Де кожні три дні брати 16 тисяч гривень щоб тратити їх на закупи в Польщі? Ці люди кажуть, що вони не мають де працювати, отже без роботи. Значить, вони є неофіційно найманими працівниками у когось…
Ок, ділимо 30 днів на три. Десять разів за місяць можна з’їздити. Множимо на 16 000 = 160 000 грн. це на 1 людину. Множимо на 3 члени сім’ї і отримуємо 580 000 гривень.
Вибачте, точно йдеться про виживання цих людей?
За старим законом на 16 000 можна було ввозити товару щодня… Щодня!
Ні, по-людськи я їх розумію. Ніхто не хоче втрачати заробіток. Але статус цього заробітку до 1 січня був майстерно вплетений в існуюче законодавство контрабандою. Умовно кажучи, в Польщі стоїть фура з мясом. Якщо її ввезти в Україну, то потрібно заплатити мито. А якщо м’ясо розбере, умовно кажучи, 50 чоловік і кожен без оподаткування ввезе в Україну, а тут знесе це в ту ж порожню фуру – вуаля! Маємо перевезену партію мя’са без мита. Тобто контрабас! Усі отримують свій навар і всі щасливі.
Окрім української економіки.
Думаю, за цими пікетами стоять непрості і дуже заможні люди.
