Раптом з’ясувалося, що нам брехали, нас дурили…
Сьогодні часто трапляється думка, що чоловікові, по суті, багато і не потрібно. Ось, колись вважалося, що він потребує будинку, сім’ї, кар’єри, вирощеного дерева. Амбіцій, самовдосконалення, руху вперед, ну і, звісно, жінок. І раптом з’ясувалося, що нам брехали, нас обманювали – чоловік може спокійно обійтися і без цього. Ба більше, так йому буде навіть краще.
Ось не так давно зустрілися мені 3 схожих випадки, піднесених як рецепт успіху.
1. Випадок сорокап’ятирічного жителя столиці, який раптово усвідомив, що йому набридло тягнути сім’ю, напружуватися заради вже немолодої дружини (яку, до речі, він на десять років старший) і дітей, які його сьогодні і не потребують, і пішов. Влаштувався він охоронцем в один житловий комплекс, який будувався під Москвою. Гроші йому платили символічні, десь 15 тисяч, оселився у вагончику просто на роботі, лежить дивиться щось на купленому планшеті. Прати доводиться не зрозуміло як, жодних людських зручностей, нормально не приготуєш поїсти. Однак, дуже задоволений і щасливий. Бо в нього утворилася величезна кількість вільного часу.
2. Звільнений чоловік, який не зміг влаштуватися на нову роботу (яка не б’є по його самолюбству). За копійки він не готовий був працювати. Ну а те, чого він хотів, дати йому не могли (місто маленьке – це не столиця). У підсумку, дружина годувала-годувала чоловіка, але потім психанула. Воно й зрозуміло, у сім’ї дві маленькі дитини плюс безробітний чоловік. Черговий скандал – чоловіка вигнали. Зняв невелику кімнату навіть без ліжка, спить на розкладачці, харчується дошираком, і щасливий. Питання в тому, як жінка виховуватиме двох дітей, залишається риторичним.
3. Зрілий чоловік, який живе з мамою. Амбіцій – немає, доходи – мінімальні. Напевно, в цьому і немає нічого такого, якби людина цілком і повністю себе забезпечувала, була повністю автономною. Однак, 60-річна мама обурюється, що не може піти на пенсію через сімейну ситуацію, що склалася. “Він же не впорається без мене, як же я йому не допоможу?!” – каже жінка. А працювати стає все важче і важче. Намагалася поговорити з сином – йому і так нормально і комфортно.
З одного боку, це добре, що загалом люди почали розмірковувати над тим, якими цінностями вони живуть, власними чи стереотипами. Приємно й те, що чоловіки почали боротися зі стереотипом “кар’єра – головне для чоловіка”. Можливо, це позитивно вплине на їхнє ментальне і фізичне здоров’я.
Питання полягає в такому.
На мою суто суб’єктивну думку, всі ці чоловіки можуть жити тільки за свій рахунок і не бути ні для кого тягарем. Мається на увазі, що самотня незалежна людина (і чоловік, і жінка) може жити так, як вона вважає за потрібне. Ну в тому випадку, якщо у чоловіка є сім’я, діти або він сидить на шиї у батьків – то тоді він зобов’язаний, зобов’язаний і ще раз зобов’язаний. І право його на безтурботність завершується там, де починаються потреби сім’ї.
Бути самотнім вовком, що плює на доходи, кар’єру, наявність сім’ї, самовдосконалення, комфорт ніхто не заборонить.
Перше – є певні ризики (хвороба, невідкладні ситуації).
Друге – досить нудно. Можливо, так здатен жити дідусь 85 років. Але якщо від більшості принад життя відмовляється 35-річний мужик, це, як мінімум, дивно. Людина заточена на щось більше, ніж життя як у тварини.
Третє – бути “самотнім вовком” можна собі дозволити лише в тому разі, якщо твій комфорт не створюють жінка, яка працює на роботі, або мама, яка по доброті своїй змушена тебе тягнути і вирішувати всі твої проблеми. Адже так?
Психолог, дописувач Ярослав Семочко
