Відмова від російського – питання виживання України

Нормально у колорадів пригорає, судячи з того, як істеричать. Закон про квоти української мови на українському телебаченні – ще одна відрубана лапка злопакостного жука. І хоча, як на мене, закон навіть занадто ліберальний, як тимчасова міра непоганий.

Ментальний простір України має бути відрізаним від “русского мира” – чим швидше, тим краще.

Я добре пам пам’ятаю, чим закінчилася боягузлива капітуляція Києва в 90-s в Севастополі, коли хотіли, та так і не зважилися відключити там російські канали. Тоді вирішили не нагнітати” і в підсумку отримали нове покоління ватоголовых, впевнених, що “Севастополь завжди був російським”. Аж з 1783 по 1954 рік.

Догодити всім у будь-якому разі не вдасться. Тобто або Україна зробить усе, щоб зберегти свою державність, або втратить її під лукаві слова про недоторканність демократичних свобод, які кожен підганяє під свої забаганки.

Спочатку приходить російський телевізор, а потім російські танки. Навіть у сонній Європі це розуміють і вже вмикають механізми протидії.

Без різниці, наскільки це не зручно власникам “російськомовній щелепі”, які ніяк не можуть прожити без своєї улюбленої тележвачки.

Тепер це питання не вибору, не зручностей конкретного обивателя, а питання виживання країни. Тут буде або Україна, або російська колонія.

Війна, вона йде і в головах теж. Всі вісь так просто насправді – переможемо або ми, або вони.

Саме воно не розсмокчеться. Від ніяк.

– Тату, на що березу рубати?

– Бо прийде м@скаль, скаже “родіна”! Рубай, синку!

І це все, що я можу сказати про В’єтнам. (с)

Марія Васильєва

Comments

0 comments

Про Андрій Петренко

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

seven − 6 =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Ми виявили Ad Blocker!

Для коректної роботи порталу просимо вимкнути Ad Blocker.
На сторінках відсутня агресивна реклама.

How to disable? Refresh